Прості рішення непростих питань

Прості рішення непростих питань

Цього місяця відео­звернення до громади головного рабина Дніпра реб Шмуеля Камінецького стосувалися важливих питань, більшість з яких суттєво впливає на життя єврея саме тут і зараз.

До появи Бааль Шем Това євреї страшилися небесної кари і зі страхом виконували заповіді. Двісті п’ятдесят років тому Бешт призвів справжню революцію в юдаїзмі. Він навчав, що кожна заповідь підій­має людину, наближає її до Б-га. І від цього радість і людині, і Б-гу. Тому так важливо не сприймати Тору та Її заповіді як важкий тягар. Тоді й ми, й наші діти, й наші онуки — всі будемо жити в радості. Реб Шмуель зі смутком розповів про зустріч з єврейськими дітьми, які навчаються у інших школах міста. Ці діти віком бар- і бат-міцви знали тільки те, що скоро їм доведеться витримати піст на Йом Кіпур. З болем реб Шмуель казав, що для цих дітей закрита радість інших свят і всього єврейського життя. У тижневому розділі «Екев» Моше нагадує народові про один з найтрагічніших епізодів — виготовлення золотого ідола. Він бачить цей жах і каже: «І тоді я схопив Скрижалі обома руками і кинув їх на землю, і розбив їх у вас на очах ваших». Насправді, підкреслює реб Шмуель, в цей трагічний момент зі Скрижалей пішла вся сила, вся життєва енергія. Ні, букви збереглися, бо вони викарбовані на камені. А от святість зникла, Скрижалі стали важкими. Тому Моше впустив їх. Якщо ми хочемо жити по Торі, то це треба робити з радістю і пам’ятати: кожна заповідь, кожен добрий вчинок дає нам життєві сили, наближає нас до Б-га. І тоді ми теж отримуємо Його безлімітні благословення.

Зараз у світі поширюється антисемітизм. І цьому зазвичай сприяє рух, який вимагає свободу Палестині. Часто ці люди просто не розуміють, чого саме вони хочуть. Але їхні гасла говорять прямо: Ізраїль не має права на існування. Безглуздо шукати причини ненависті до євреїв у провині самих євреїв. Тижневий розділ «Рее» пояснює корені антисемітизму. Всевишній звертається до євреїв з настановами і каже: «Бо ти — святий народ у Г-спода, Твого Б-га, і тебе вибрав Г-сподь, щоб ти був Йому дорогоцінним народом з усіх народів, які на землі». Тобто три з половиною тисячі років тому саме наш народ був вибраний як носій світла, святості та мудрості. І замість того, щоб бути поруч і сприймати це світло, у багатьох почалася заздрість та ненависть, яка спричиняла погроми та знищення євреїв в усі часи. Ми повинні пам’ятати, що саме Гашем вибрав нас. Це було Його рішення. І тому ми не звертаємо уваги на прокльони та ненависть. Ми пишаємось своїм єврейством, несемо світло і святість. Не жаліємося, не виправдовуємося, з посмішкою зустрічаємо нападки антисемітів. Але якщо нам загрожує фізична небезпека, то пам’ятаймо: ми повинні першими вбити того, хто прийшов вбивати нас. Відповідь усім антисемітам — наша віра, мораль, повага, згуртованість. І наша впевненість у правильності обранного шляху.

Ми мусимо відповідати за все, що бачимо. Бачимо бідну людину — допомагаємо грошима. Знаємо, що хтось помиляється, підказуємо правильне рішення.

Є дуже важливий момент: після поховання євреї виходять с кладовища і обов’язково омивають руки. Це ніби показує, що ми не маємо відношення до смерті цієї людини. Ми її не вбивали. Навпаки, ми зробили все, щоб людина залишилася живою.

Реб Шмуель повідомив, що громада Дніпра починає будівництво реанімаційного центру і швидкої допомоги. Ці заклади вкрай потрібні і для літніх людей, і для молодих солдат, особливо коли мова про життя йде на хвилини. У тижневому розділі «Шофтім» є заповідь, коли знаходять мертве тіло. Тоді поважні люди найближчого міста повинні проломити голову телиці, омити руки і виголосити, що не мають ніякого відношення до смерті цієї людини: «І нехай всі старійшини цього міста, найближчого до убитого, нехай миють руки свої над телицею з проламаною потилицею в долині і відповідають, і скажуть:”Наші руки не проливали цю кров, і наші очі не бачили“». Дивний звичай, але нам він нагадує про відповідальність за кожного. Якщо наші очі відкриті і ми бачимо нужденних, то повинні допомогти, щоб, не дай Б-г, на нас не лежала відповідальність за чиюсь смерть.

Загубилася шестирічна дитина. У пошуку до поліції і служби порятунку приєдналися сотні волонтерів і просто небайдужих. Недалеко від парку, де в останній раз бачили малечу, жив пенсіонер. Він не збирався виходити з дому. Просто міркував: і без мене впораються. Але почувши, скільки дитині років, він уявив свій розпач, якби загубився його шестирічний онук. Пенсіонер взяв ліхтарик і вийшов у темряву. Саме він натрапив на малюка, почувши його тихенькі схлипи. Реб Шмуель зауважив, що ніколи не можна проходити повз чужу біду. Якщо ми почули крик про допомогу або знаємо про чиїсь проблеми, ми обов’язково повинні втрутитися і допомогти. Бо може саме нам Всевишній послав можливість виконати таку важливу заповідь.

У тижневому розділі «Кі-Теце» є гостре питання: що повинні робити батьки, які не можуть впоратися з поганим сином? «Якщо у людини буде безтурботний і непокірний син, що не слухає голосу своїх батька та матері, та вони його наставляли, але він їх не слухав, то нехай батько і мати візьмуть його і виведуть до старійшин міста і до воріт міста, де він живе». Що нам дає цей уривок у контексті піднятої теми? Всевишній є нашим батьком небесним, а ми не завжди Його гарні сини. Але від Нього тільки милосердя, добро, допомога. Реб Шмуель наголосив, що у всіх нас є очі, всі ми маємо слух і розуміємо, що відбувається навкруги. І для нас не може бути чужих дітей, чужого болю, чужих проблем. Десь можемо підтримати матеріально, десь своїми діями та вчинками, інколи навіть співчуттям та порадою. І тоді Всевишній теж буде піклуватися про нас, як ми піклуємося про інших.

Ірина ЛАЗАРЄВА