Як розпізнавати знаки долі?

Одна з нещодавніх розмов головного рабина Єврейської громади Дніп­ра р.Шмуеля Камінецького з Сарою Кес (Камінецькою) на YouTube-каналі «Менора» була присвячена знакам, які нам надсилає Всевишній. Ключові фрагменти цієї розмови — перед вами.

Є люди, які вважають поганим знаком, якщо побачили праворуч лисицю або чорну кішку. А якщо випав шматок хліба з рота — сприймають це як знак, що треба скасувати всі плани на день. Насправді це дуже нерозумно. У Торі сказано: не чаклуйте. Не треба цим займатися.

Звісно, з усього, що ми бачимо, ми можемо винести якийсь урок. Як казав Бааль Шем Тов, усе нас чогось навчає. Але робити висновок на основі того, що ми щось побачили або з нами випадково сталася якась дрібниця, не має жодних підстав.

У Торі сказано:

«Замість того, щоб щосили намагатися передбачити майбутнє, будь непорочний перед Б-гом, Всесильним твоїм. Покладайся на Нього і довіряй Його провидінню».

Цифри мають значення

Є цифри, які мають значення. Наприклад, 613 — це 613 заповідей. Цифра 770 для нас — улюблена, тому що це будинок Любавичського Ребе. 26 — це числове значення Імені Б-га. 18 — теж приємне число. Це «хай», тобто життя. Кожна буква має числове значення. І сума букв слова «хай» складає 18.

Але на наше життя це не має жодного впливу. Нам просто приємно бачити такі цифри. Наприклад, для весілля приємно обрати дату 14 кислева, тому що це день весілля Ребе. Хоча це жодним чином не впливає на наш шлюб, на наш мазаль. Просто нам радісно пам’ятати, що саме цього дня Ребе одружився.

Коли настає Рош Ходеш — перший день місяця — це день з особливим мазалем. Сьомий день місяця — як сім днів тижня. Десять днів — як десять сфірот. Це ті десять сил, які панують у світі, й через які Всевишній посилає достаток.

Для будь-якого числа ми можемо знайти причину радіти. Але, по суті, це не впливає на наше життя. Тому, якщо не виходить обрати особливий день, а лише звичайний, — не треба хвилюватися.

Тіло як знак

Вважається: якщо голова болить — треба вчити Тору. Тора лікує голову. Є навіть такий жарт:

«У тебе болить голова? Вчи Тору. Ти побачиш, що нічого не зрозумів, — значить, у тебе взагалі голови немає. Як вона може в тебе боліти?»

Але в книгах пророків дійсно описані випадки, коли покарання приходило через ті органи, якими людина грішила.

Наприклад, Шимшон а-Гібор грішив очима, і за це йому викололи очі. А Авшалом використовував своє волосся для гордості. Він хотів бути красивим і за це був покараний.

Є також загальний принцип: коли людина зневажає якийсь орган свого тіла, цей орган може в майбутньому страждати й хворіти.

Запізнення потягу — не проблема

Якщо запізнився потяг або скасували авіарейс, не слід сприймати це як попередження. Це просто говорить про те, що в нас є якісь незавершені справи в цьому місці. І нам треба ще щось зробити, навіть якщо це дрібниця: з кимось поспілкуватися, когось порадувати.

У світі є Б-жественні іскри (ніцоцот), які залишилися після руйнування первісного світу хаосу (олам а-тогу). Їх треба збирати.

Іноді ми не знаємо, чому застрягли, опинилися десь, де не планували. Це все для того, щоб ми зробили щось хороше в конкретному місці — і зібрали ці іскри, піднесли їх.

Ми цього не бачимо й не розуміємо, але повинні знати: немає випадковостей.

Баал Шем Тов їздив по різних місцях саме для того, щоб збирати іскри святості. Іноді Всевишній робив так, що він запізнювався, застрягав десь, — і саме там через добрі справи він ці іскри збирав.

Навіть якщо ми скажемо комусь одне хороше слово і когось порадуємо, через це ми вже збираємо іскри.

Знаки у стосунках — все буде добре

Іноді Всевишній посилає нам маленькі випробування й труднощі. Це стосується і стосунків між людьми. Але не слід сприймати це як якісь знаки, на які треба звертати особливу увагу. Треба просто рухатися далі.

А от коли ми бачимо глобальні проблеми, тоді вже звертати на них увагу треба.

Є така історія. У багатого чоловіка був балаґула — візник, який возив його кіньми. Одного разу цей чоловік потрапив у якесь місце й побачив, що інший чоловік загруз у болоті зі своїм конем і каретою. Він спробував допомогти витягнути коней.

У цей час візник був у його домі. Туди прийшли гості. І візник їх прийняв, але все зіпсував, оскільки не знав, що треба робити: як правильно робити кідуш, як подавати меню, що спочатку, а що потім.

Багатий чоловік теж нічого не зміг виправити, бо ніколи не витягував коней із болота. Лише повернувся додому в брудному одязі. Це той самий випадок, коли кожен був не на своєму місці.

Але коли є маленькі труднощі — хтось запізнився, хтось забув телефон, хтось не встигає, — це випробування і знак того, що необхідно старатися ще більше, і тоді все вийде дуже добре.

Ми не повинні одразу засмучуватися чи злитися. У незначних негараздах треба бачити знак того, що не можна здаватися.

Але інколи ми розуміємо, що займаємося не своєю справою. Тоді треба щось змінювати.

Чого нас вчать птахи?

Коли ми бачимо двох голубів — це нагадує про любов. У голубів усе видно в очах: у тому, як вони дивляться одне на одного. Це вчить нас, що не завжди потрібен фізичний контакт, щоб виразити любов. Іноді достатньо лише погляду.

Велике значення в юдаїзмі має і ворон — як позитивне, так і негативне. Наприклад, коли Каїн убив Гевеля, Адам не знав, що робити з тілом. І він побачив, як ворон копає яму і ховає іншого ворона. Тоді він зрозумів: саме так треба ховати померлих. А коли Ноах був у ковчезі, йому треба було дізнатися, чи з’явилася суша. Він попросив ворона: «Злітай і подивися». А ворон відповів: «Ти хочеш, щоб моя самка залишилася одна? У тебе в ковчезі по сім пар кошерних птахів — чому ти не посилаєш їх? Якщо один кошерний птах загине — залишиться ще шість. А якщо я загину — жодного ворона не залишиться». І тоді Ноах послав голуба.

А коли ми бачимо лелеку, це нагадує: треба бути добрими не лише у «своєму колі». На івриті лелека називається «хасіда» — від слова «хесед», тобто доброта, благодійність. Тим не менш, це некошерний птах. Чому? Тому що лелека ділиться і допомагає — але лише собі подібним. Чужим вона ніколи нічого не дає.

Розбитий келих і розбите дзеркало

У Талмуді є історія: мудреці дуже сильно раділи на одному святі. Рав Аші, побачивши це, злякався — занадто велика радість, люди забули про трагедії. Він приніс скляний стакан і розбив його. Щоб усі пам’ятали: не все у світі так добре, як здається.

Це перша згадка про розбивання стакана. Але в цьому є багато глибших причин.

По-перше, скло робиться з піску. А в Торі сказано:

«З праху ти прийшов, і в прах повернешся».

Це нагадує нам про зруйнований Бейт а-Мікдаш.

Це нагадує нам, як Моше Рабейну спустився з гори й побачив, що євреї поклоняються ідолу. І він розбив Скрижалі.

По-друге, за Кабалою, чоловік і жінка — це одна душа, яка була розділена на дві частини перед тим, як спуститися в цей світ. Під хупою вони знову з’єднуються. Розбивання стакана нагадує про те, як ця душа колись була розбита.

По-третє, немає нічого більш цілісного, ніж розбите серце. Розбите серце — це велика духовна сила. Воно приводить людину до каяття і до того, щоб стати кращою.

А от коли розбивається дзеркало, його просто можна викинути, тому що ним уже незручно користуватися. І жодних знаків у цьому немає.

Чи можна просити знак у Б-га?

Коли в нас є сумніви, ми можемо просити Всевишнього, щоб Він дав нам знак. Ми пишемо в Ігрот Кодеш. Можна порадитися. Іноді можна побачити щось, що допоможе нам отримати відповідь на наші сумніви.

Якщо є сумніви, людина може, виходячи на вулицю, сказати собі: якщо я побачу те й те, я прийму рішення так чи інакше. Це допустимо.

Але якщо сумнівів немає — якщо ми вже щось вирішили і робимо, — то не треба шукати знаків і дозволяти їм впливати на наші плани.

Вода — завжди браха

Вода — це завжди добрий знак, завжди браха. Навіть якщо сусіди затопили або пішов дуже сильний дощ, — це добрий знак. Ми не маємо права говорити Всевишньому, що нам більше не потрібно дощу.

Любавичський Ребе завжди дозволяв дощу падати на себе, не користувався парасолькою — ходив під дощем.

Є відома історія:

в Юдеї довгий час тривала посуха. А цадік Хоні га-Меаґель намалював коло, став у нього і сказав Всевишньому: «Поки не буде дощу — я не вийду звідси». Після цього дійсно почався дощ. Такий сильний, що весь Єрусалим майже затопило. Євреям довелося йти в Храм, який стояв на горі.

І люди звернулися до Хоні: «Тепер попроси Б-га зупинити дощ!». А він відповів: «Ні. Дощ — це браха. Ми не маємо права просити Всевишнього його зупинити».

Так що, якщо вас затопили сусіди, сантехніка, безумовно, можна викликати. Але сусідам треба подякувати — за браху.

Вміння спостерігати за своїм життям

Щоб зрозуміти, що означає якась життєва ситуація, в якій ми опинилися, треба уявити, що ми сидимо в кінозалі й дивимося на себе збоку. А потім — повернутися до себе і зрозуміти, що ми відчуваємо. Тобто потрібно водночас і дивитися збоку, і залишатися всередині ситуації.

А як саме реагувати на ситуацію, нам підкаже наша душа — нешама, а також наші внутрішні інстинкти та почуття. Душа є частинкою Б-га і може нам підказувати. Всевишній підказує нам через неї.

Якщо ж ми будемо дивитися лише збоку, можемо не звернути уваги на важливе.

Один чоловік, у якого останнім часом накопичилося багато проблем, зізнався мені: «Я не хочу, щоб це впливало на мій настрій. Тому дивлюся на свою ситуацію, як людина, яка прийшла в кіно дивитися фільм жахів, а потім іде спати».

Але це не вихід. Якщо людина дійсно хоче змінити якусь ситуацію, їй треба повернутися до себе, замислитися і працювати над собою. Розібратися в ситуації не лише як глядач, а як учасник, головний герой фільму.

Повинен бути «моах шаліт аль га-лев» — розум має контролювати почуття й серце.

Треба планувати свої дії, свою реакцію на ситуацію. Вирішити: що я робитиму зараз? Можна написати собі щось на кшталт дорожньої карти.

Спочатку я подивлюся на ситуацію збоку. Потім запитаю в когось поради. А потім повернуся до себе, замислюся й спланую, що робитиму далі.

Головне — не панікувати і діяти як справжня людина, в якій «моах шаліт аль га-лев» — «розум контролює серце».

Особистий знак рава

Коли Любавичський Ребе в 1990 році послав нас з ребецен Ханою в Дніпропетровськ, я побачив у цьому великий знак. Тому що ми їхали в Радянський Союз. Усі були в шоці. Дідусь і бабуся, які колись втекли звідси, переживали сильний стрес.

Але Ребе дав велике благословення й бачення того, що в Дніпрі буде створена велика єврейська громада. Усе це — його благословення, його план з допомогою Всевишнього.

І для мене це великий знак того, що Б-г є. І що нешама Ребе продовжує нас благословляти й спрямовувати, попри те що його немає з нами у фізичному сенсі.

У Тегілім сказано:

«Коли сіють зі сльозами, потім жнуть із радістю».

Роки Любавичського Ребе в Дніпропетровську, роки його батьків були дуже важкими. Було дуже багато сліз. А наш час — це збирати радість.

І попри те, що зараз ситуація непроста, що багато людей живуть у тривозі, ми впевнені, що скоро все закінчиться. І ми побачимо справжню радість і веселощі.

Записав

Валентин Хорошун