Між совістю, мовчанням та Голокостом

19 квітня у музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» відкрилася міжнародна виставка з промовистою назвою — «Хтось був сусідом: Вибір, людська поведінка та Голокост». Це один із найрезонансніших міжнародних просвітницьких проєктів останніх років, створений «United States Holocaust Memorial Museum» у Вашингтоні.

Він вже був представлений у десятках країн світу. Зокрема, у 2024 році виставка експонувалася в Києві — у виставковому центрі «Бабин Яр». Тепер, зав­дяки робітникам музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», черга дійшла і до Дніпра. 

Експозицію приурочено до Дня пам’яті жертв Голокосту, однак її зміст виходить далеко за межі календарної дати. Вона ставить перед глядачем складне і водночас принципове питання: що визначає поведінку людини в умовах терору?

Крок у міжнародному діалозі

Виставка вже демонструвалася у провідних культурних центрах світу — від Вашингтона до Берліна і Варшави. Поява виставки в Україні і Дніпрі — не просто ще один пункт у її географії, це важливий крок у міжнародному діалозі про пам’ять, відповідальність і людяність. Дніпровський музей організував виставку у партнерстві з американськими колегами, адаптувавши матеріали експозиції до українського історичного контексту. Адже Голокост на території України мав свої особливості — це, передусім, масові розстріли, що відбувалися поруч із місцями проживання людей, буквально «по сусідству».

Взагалі основою для створення виставки «Хтось був сусідом: Вибір, людська поведінка та Голокост» стали унікальні фотоархіви та кінохроніки, ретельно зібрані дослідниками Вашингтонського меморіального музею. На цих кадрах рідко побачиш високопосадовців Третього рейху. У центрі уваги — звичайні люди.

На одних світлинах містяни з цікавістю спостерігають, як їхніх єврейських сусідів змушують мити бруківку. На інших — натовп жваво торгується на аукціоні, розкуповуючи меблі, посуд та одяг, що ще вчора належали депортованим сім’ям. Ці візуальні докази руйнують міф про те, що масове знищення відбувалося десь далеко і непомітно для загалу. Навпаки, воно часто розгорталося на очах у сотень свідків, стаючи частиною повсякденного пейзажу.

Вибір є завжди

Директорка музею Ірина Радченко, відкриваючи виставку, наголосила:

— Цей проєкт змушує нас інакше подивитися на історію Голокосту. Ми говоримо не лише про жертв і злочинців, а й про тих, хто був поруч — сусідів, знайомих, випадкових свідків. Саме їхній вибір часто визначав, чи буде врятоване людське життя.

Ключова ідея експозиції — показати, що більшість людей у ті часи не були ані героями, ані відвертими злочинцями. Вони залишалися спостерігачами. І саме ця байдужість, за задумом авторів, стає однією з центральних тем виставки.

Історії, які не залишають байдужими

Кожен розділ виставки — окрема історія вибору. Від тих, хто брав участь у переслідуваннях, до тих, хто, ризикуючи власним життям, допомагав євреям вижити.

Особливе місце в експозиції займають приклади «Праведників народів світу» — людей, які всупереч обставинам знаходили в собі мужність протистояти злу. Історики зазначають, що Праведниками рідко ставали професійні військові чи політики. Здебільшого це були звичайні селяни, вчителі, лікарі, няні — ті самі сусіди, які просто не змогли зачинити двері перед людиною, що благала про допомогу, знаючи, що за цей вчинок розстріляють усю їхню родину.

Водночас виставка не дає простих відповідей і не нав’язує однозначних оцінок. Вона пропонує глядачеві поставити питання самому собі: як би я вчинив у подібній ситуації?

Український контекст

Окрему увагу приділено подіям, що відбувалися на території України. Тут Голокост мав особливо трагічний характер — масові розстріли відбувалися у містах і селах, часто за участю або мовчазної згоди місцевого населення.

Водночас виставка не дає простих відповідей і не нав’язує оцінок. Вона пропонує глядачеві поставити питання самому собі: як би я вчинив у подібній ситуації?

Саме тому тема «сусідства» набуває в українській версії виставки особливої глибини. Вона говорить про відповідальність не абстракт­них людей десь далеко, а тих, хто жив поруч.

Пам’ять як відповідальність

Під час відкриття пролунало також відеозвернення директорки «United States Holocaust Memorial Museum» Сари Дж. Блумфілд, яка підкреслила:

— Лише одиниці наважувалися чинити опір. Але їхні вчинки доводять: вибір існує завжди.

Ця думка проходить червоною ниткою через усю експозицію, роблячи її особливо актуальною сьогодні.

Актуальність для сучасності

У час, коли світ знову стикається з викликами ненависті, насильства і пропаганди, подібні виставки набувають особливого значення. В Україні, яка вже п’ятий рік живе в умовах повномасштабної війни, тема особистої відповідальності та людської солідарності звучить особливо гостро.

Виставка у Дніпрі стала прикладом того, як міжнародний досвід осмислення трагедії може бути осмислений у сучасному українському контексті.

Ознайомитися з експозицією можна до 7 червня 2026 року. Вона не лише про минуле. Вона про вибір, який стоїть перед кожною людиною і сьогодні.

Валентин Хорошун