Дорослі та діти

Будинок для людей похилого віку «Бейт Барух» — це окрема територія спокою. Острівець душевного здоров’я серед жахів війни. Це не означає, що мешканці відірвані від реалій життя. Але турбота працівників закладу та особ­ливе ставлення громади допомагають ці реалії долати.

Після ремонту, зробленого, до речі, під час війни, будівля вражає своєю сучасністю, функціональністю та комфортом. Поруч розташований філіал єврейської клініки, який надає послуги з лікування та профілактики. У мешканців будинку — різноманітне корисне й смачне меню, бо кухня «Бейт Баруху» — одна з найкращих у громаді.

І все ж людям похилого віку не вистачає спілкування з рідними та близькими людьми, особливо з онуками. Багато з них виїхали з країни і можуть тільки іноді подзвонити.

Тому справжнім святом для стареньких стають візити школярів нашого ліцею. З яким нетерпінням вони їх чекають! Святково вдягаються, виглядають шкільний автобус, посміхаються, тиснуть дитячі долоні, аплодують під час виступів. І плачуть. Але це сльози радості.

Діти приїздять перед святами. Дивляться вистави, які готують учасники театрального гуртка. І виступають з віршами, піснями, танцями. Діти щирі та відкриті. Вони переживають, коли раптом забули рядок. Можливо, вони надто голос­но співають. Але це виправдано. Крихітна першокласниця переймалася, що її пісню не почує старенький дідусь, який сидить у інвалідному візку.

Старенькі все чують, все бачать. Бо неможливо сховати любов. А вона у кожному дитячому серці. І доброю традицією стає передача цієї любові під час приїзду до «Бейт Баруху».

Перед Песахом старенькі знову мали величезну радість. Учні другого, четвертого, шостого та десятого класів щиро привітали їх зі світом та дали великий концерт. Учасники театрального гуртка теж не стояли осторонь. Їхня вистава була насичена пасхальними піснями та розповідями про закони свята. Фіналом стали запальні танці, де дитячі руки сплелися з натруженими руками людей похилого віку.

На шкільному подвір’ї мене привітала Вікторія Львівна Плінер. Серез численних уроків, підготовки до контрольних робіт та безлічі справ у кінці учбового року, її питання стало музикою для вух і душі:

— Ми зустрічаємося перед Шавуотом? — поцікавилася вона. — Мої діти знову готують святкову програму.

Розповіла про цю зустріч мешканцям «Бейт Баруху». Загорілися привітати дітей святковою виставою. Готують не тільки цікавий виступ. Переглядають святковий одяг, перебирають прикраси, думають про зачіски та косметику. Життя продовжується. В ньому ще багато радісних моментів. І так буде завжди. Буде там, де є особлива спільнота — дорослі та діти. Разом.

Ірина ЛАЗАРЄВА