Служба патронажу – нести добро за будь-якої погоди, за будь-яких умов

Одним із стовпів діяльності благодійного фонду «Хесед Менахем» є служба «Догляд на дому». А її основою є патронажні працівники – самовіддані жінки (а іноді й чоловіки), які за будь-якої погоди, за будь-яких умов йдуть до підопічних Фонду, щоб допомогти їм впоратися з життєвими труднощами та обмеженнями, які накладає вік: приготувати обід, прибрати у квартирі, допомогти прийняти ванну та багато іншого, що підопічному самому зробити нелегко.

Робота патронажного працівника надзвичайно відповідальна, від нього багато залежить, проте про його роботу не часто говорять та віддають їй належне.

            До вашої уваги розмова з директором благодійного фонду «Хесед Менахем» Олегом Ростовцевим. Говоримо про патронажних працівників і роботу служби «Догляд на дому».

Перш ніж говорити про працівників служби патронажу, я хочу запитати про тих, кому патронаж надається, про тих, до кого приходять патронажні працівники.

            – Основна місія нашого Фонду взагалі та пат­ронажної служби «Догляд на дому» особливо – це допомога тим, хто пережив Голокост. І цю допомогу ми надаємо, насамперед, завдяки «Конференції з єврейських матеріальних позовів до Німеччини» («Клеймс Конференс»). Це найбільша організація у світі, яка працює з метою забезпечення компенсації, реституції, надання допомоги жертвам Голокосту. Підопічні, які належать до категорії «жертви нацизму», – це наш пріоритет, головний фокус нашої уваги, але не тільки вони. Хесед надає допомогу літнім малозабезпеченим людям та людям з інвалідністю, які перебувають на обліку у Фонді, згідно з встановленими критеріями. Ці критерії однакові у всіх Хеседах України, хоча звісно, у кожному Хеседі є свої унікальні особливості та відмінності. Зараз патронаж   у нас отримують майже п’ятсот осіб, які належать до категорії «жертви нацизму», і близько ста, що не належать до такої.

            – Чи можна сказати, що всі «жертви нацизму» отримують цю послугу?

            – На жаль, ні, але не тому, що Хесед не може її надати. Всі підопічні Хеседа цієї категорії можуть звернутися за такою послугою, але не всі звертаються,  і це нас дуже засмучує.

            – Чому засмучує? Це означає, що люди самі чи з допомогою родичів, навіть у похилому віці справляються зі своїми проблемами. Хіба це може засмучувати?

            – Так,  може. Самостійність – це дуже добре, але патронаж подовжує життя – у буквальному сенсі цього слова. У нас є статистика, не тільки по нашому Хеседу, але по всіх Хеседах пострадянського простору, – підопічні, які отримують патронаж, живуть довше,  суттєво дов­ше. За нашими даними тривалість їхнього життя збільшується на 15–20 відсотків. І слід враховувати, що підопічним категорії «жертви нацизму» – за вісімдесят. Це означає, що патронаж подарує їм 2, 3, а можливо і більше років життя. Мало які ліки можуть похвалитися такою результативністю. Тому я закликаю всіх

підопічних Хеседа, які належать до категорії «жертви нацизму», переходити на патронаж,  щоб дати нам можливість подовжити та покращити їхнє життя! На жаль, ми не можемо запропонувати це всім підопічним Хеседа, бо для інших категорій є жорсткі обмеження, але жертвам нацизму завдяки «Клеймс Конференц» ми можемо допомогти всім.

            – І ця допомога абсолютно безкоштовна, чи не так?

            – Звичайно, вона безкоштовна тільки для тих, хто її отримує, – для наших підопічних, або, як ми кажемо, для наших клієнтів. Але це дуже дорога допомога – на неї виділяють дуже значні кош­ти. Просто платять одні, а отримують інші. Так, до речі, відбувається в багатьох випадках пат­ронажу, в тому числі і за межами Хеседа. Родичі наймають патронажних працівників приватним чином або через спеціальні організації, оплачують такі послуги, а ті, хто одержують, самі не платять. Просто у Хеседа для категорії «жертви нацизму» є особливий благодійник, який має спеціальну програму і який дуже уважно стежить за якістю та кількістю послуг.

            – Тобто кількість патронажу визначають не самі нужденні?

            – У Хеседі все визначається за критеріями, у нас дуже мало волюнтаризму. Є спеціальна методика, яка визначає максимальний обсяг допомоги для тієї чи іншої людини, враховується і дохід, і стан здоров’я, і навіть склад сім’ї, але Хесед визначає лише максимум, зменшення обсягу допомоги залежить від нашого клієнта. Наприклад,  є клієнти, яким Хесед готовий надати, скажімо 84 години патронажу на тиждень,  а клієнт просить лише десять. Ми просто йому кажемо, що він будь-якої миті може збільшити обсяг допомоги до належного максимуму. Зрозуміло, за зміни стану клієнта проводиться перегляд цього максимуму, але, на жаль, лише рідко – у бік зменшення. На жаль – тому, що це свідчило б про різке поліпшення здоров’я клієнта, його рухливості і таке інше.

            – Ви сказали для прикладу – 84 години на тиждень. Це дуже багато, це дійсно максимум?

            – Ні – може бути набагато більше. У найскладніших випадках для «жертв нацизму» патронаж може бути цілодобовим – двадцять чотири години на добу, сто шістдесят вісім годин на тиждень. Але це в крайніх випадках, для зовсім самотніх, лежачих, безпорадних. Слава Б-гу, таких небагато. І, звичайно, ми говоримо зараз лише про «жертв нацизму». Для тих, хто не належить до цієї категорії, максимум зовсім інший – двадцять дві години на тиждень.

            – Тільки двадцять дві години? Небагато.

            – Насправді це чимало. Двадцять дві години на тиждень – це суттєва допомога, і вона коштує дорого. Ми можемо надавати таку допомогу людям завдяки підтримці «Джойнта». Завдяки щед­рості «Джойнта» люди, які потрапляють під певні критерії, можуть безкоштовно отримувати таку дорогу допомогу. Але в чомусь ви маєте рацію. Багатьом людям потрібно більше годин, багатьом, кому потрібен патронаж, ми не можемо його запропонувати, тому що вони за формальними ознаками не підпадають під встановлені критерії. Іноді питання вирішується залученням персональних грантів від приватних спонсорів для певної людини, але це не знімає серйозної проблеми дефіциту ресурсів у сфері послуг патронажу для тих, хто не підпадає під визначення «жертви нацизму».

            – Патронажні працівники – хто вони, як вони працюють?

            – Я вважаю цих людей майже героями. Вони турбуються про інших, причому все роблять своїми руками – готують, миють, прибирають, приносять продукти. Вони йдуть до підопічних у спеку та в мороз, під сиренами та обстрілами. Я говорю не тільки про патронажних працівників нашого Хеседу, а й про патронажні служби всієї системи Хеседів, які допомагають людям у Нікополі, Херсоні, Харкові, Павлограді, – у багатьох маленьких містечках України. Тільки завдяки їм багато людей похилого віку зберігають життя і мають можливість жити. Я схиляюся перед цими людьми.

            – А їх багато?

            – Хороших людей взагалі значно більше, ніж прийнято думати. Тільки у нашому Хеседі патронажних працівників понад триста – у Дніпрі, Павлограді, Кам’янському, Кременчуці – містах, де є відділення нашого Хеседу. При цьому ми будемо раді прийняти на роботу значно більше людей, щоб розвантажити тих, хто працює зараз. Робота у Хеседі – це стабільність, офіційне оформлення, повний соціальний пакет. При цьому є сувора вимога стандартів роботи, яких патронажний працівник повинен дотримуватись.

            – Що ви маєте на увазі?

            – Патронажний працівник – це не домробітниця, не прислуга – це співробітник великої благодійної організації, який працює на цю благодійну організацію. Саме Хесед направляє патронажного працівника за тою чи іншою адресою, чітко вказуючи йому, коли саме він має працювати і які саме види робіт він має виконувати. А іноді – і як саме він має виконувати свою роботу. Також працівник знає, чого він за жодних обставин робити не повинен, що йому суворо забороняється. Наприклад, патронажний працівник Хеседа не має права надавати будь-які медичні послуги, він не доглядальниця, не медсестра, жодних уколів, нічого подібного. Він може викликати лікаря або швидку допомогу, але займатися медичною допомогою не має права. Є ще декілька жорстких обмежень, пов’язаних, наприклад, з технікою безпеки на робочому місці.

            – А якщо клієнт попросить патронажного працівника виконати для нього щось, що поза списком робіт?

            – Кожен патронажний працівник має інструктора, свого роду диспетчера, який приймає рішення про його діяльність. Патронажний працівник зобов’язаний зв’язатися з інструктором, і тільки отримавши вказівку, може щось робити. Це важливо розуміти: послугу «Догляд на дому» надає Хесед, а конкретний працівник тільки її здійснює, він сам не прий­має рішення, не визначає години своєї роботи, не може домовлятися з клієнтом, що саме він робить, як і коли. Він працює як представник Хеседу і підкоряється лише своєму інструктору.

            – І Хесед контролює всіх патронажних працівників?

            – Для цього розроблена спеціальна система контролю, наприклад, підо­пічні підписують документ на кожен візит, вказують, які послуги їм було надано, можуть у будь-який момент зв’язатися з інструкторами та поскаржитися на незадовільну якість, запізнення чи інші недоліки. По суті, наша робота нічим не відрізняється від звичайних сервісів по дому, які можна замовити у комерційних фірм, тільки у нас стандарти та досвід роботи, контроль роботи та рівень відповідальності значно вищі.

            – Як ви цього досягаєте?

            – Для цього «Джойнтом» була розроблена спеціальна система, яка показала свою ефективність. Звичайно, ми благодійна організація і тому не маємо тих інструментів контролю та показників ефективності, які є в бізнес-структурах. Нам складніше, але є механізм, який потребує постійного вдосконалення, постійного контролю, але який працює досить ефективно.

            – Дуже дякую вам за інтерв'ю!

            – Завершити я хочу словами глибокої подяки та вдячності всім патронажним працівникам – як нашого Хеседа, так і усіх Хеседів України. І ще хочу звернутися до тих,  хто має бажання та можливість приєднатися до нашої великої та дружної родини – приходьте до нас, це шляхетна робота, яка дає можливість реально зробити світ, у якому ми живемо,  кращим та світлішим. Допомагати літнім і нужденним – це не просто гідна відповідальна робота, це велика заслуга в очах Всевишнього, це допомагає нам приносити у світ Його благословення – і для оточуючих, і для нас самих, тих, хто до цього причетний.

Бесіду вела

Аліса Єрьоміна