Шлях зразкового батьківства: любов, підтримка, дисципліна

Яким має бути справжній єврейський батько? Чому любов не виключає вимогливості, а авторитет — тепла й турботи? Над цими питаннями люди замислювалися в усі часи. Один із нещодавніх випусків YouTube-каналу «Менора» був присвячений саме батьківству. Пропонуємо вам стислий переказ розмови головного рабина єврейської громади Дніпра Шмуеля Камінецького із сином Менделом Камінецьким.

Мендел Камінецький:

— Про єврейську маму є відома пісня «Ідіше маме». Чому немає такої ж пісні про єврейського тата?

Рав Шмуель Камінецький:

— Єврейській мамі така пісня потрібна. Мама — це емоції, тепло, доброта. Коли вона чує пісню, присвячену їй, — стає ще кращою мамою.

А тато — це насамперед авторитет. Для нього важливо, щоб його слухали, щоб у сім’ї була дисципліна і повага. Тому пісня йому не потрібна.

— У більшості людей образ єврейського тата — це суворий чоловік у чорному костюмі, стриманий, із холодним розумом.

— У єврейського батька і має бути такий імідж — строгого й вимог­ливого. Він відповідає за дисципліну, тому діти повинні його поважати й слухатися. Зовні мама лагідна, а тато суворий. Але справжнє, глибоке милосердя часто приховане саме в серці батька.

Недарма сказано: «Ке-рахем ав аль-банім» — «як батько милосердний до своїх дітей». Саме так ми просимо Всевишнього, щоб Він був милосердним до нас.

— Чи повинен батько бути другом для сина, чи між ними має залишатися певна дистанція та ієрархія?

— Потрібно і те, й інше. Якщо тато лише товаришує з дитиною,  але не має авторитету, така дружба швидко втрачає свою цінність. А коли є тільки суворість і немає теплих стосунків — дитина починає боятися батька. І він стає для дитини не татом, а поліцейським чи прокурором. Це теж неправильно.

Тому потрібно знаходити баланс між авторитетом і дружбою. А для цього потрібна велика мудрість.

Прагнути більшого!

— Є такий напівжарт. Син приходить до батька й каже: «Тату, я став мільйонером!». А батько відповідає: «А чому не мільярдером?». Висновок: батько завжди піднімає планку для свого сина.

— І це добре. Батько повинен виховувати дітей так, щоб вони не були пасивними, а завжди прагнули більшого.

У Талмуді сказано: той, хто має сто, хоче двісті; хто має двісті — хоче чотириста; хто має чотириста — прагне вісімсот.

І в цьому є позитив. Людина не повинна зупинятися на досягнутому. Всевишній щодня дає нам нові сили, нову енергію, новий досвід. Якщо ми стоїмо на місці, то все це витрачається даремно.

Саме тому батько повинен допомагати дітям розкривати свій потенціал і прагнути більшого. Не тому, що їм завжди чогось бракує, а тому, що вони здатні на більше.

Разом з тим, і батько не має права сказати собі: «Я вже все зробив, мені більше нічого не потрібно». Він має щодня показувати дітям на власному прикладі, що теж прагне ставати кращим, досягати нових результатів, робити добро, допомагати іншим, бути корисним людям.

— У якому віці синові вже соромно просити гроші в батька?

— Поки хлопець навчається в єшиві і серйозно вивчає Тору, він повинен бути матеріально забезпеченим і не переживати через це — тобто це справа батьків. Адже син готується стати носієм знання Тори.

У нашій традиції прийнято вивчати Тору до одруження. Зазвичай молоді люди створюють сім’ю у 22–23 роки. Після цього багато хто ще навчається у колелі — це навчальний заклад для одружених чоловіків. Якщо є можливість, сім’ю в цей період також  варто підтримувати.

Але якщо хлопець уже залишив єшиву й більше не навчається, він повинен працювати. Не кожному дано все життя присвятити вивченню Тори й Талмуду. Це дуже індивідуально.

Щоб стати справжнім знавцем Тори, потрібно вчитися з раннього ранку до пізнього вечора. Лише так знання можуть передаватися наступним поколінням. Якщо ж    люди змушені занадто рано залишати навчання заради заробітку, вони засвоять лише невелику частину знань. А єврейському народові завжди потрібні мудреці.

У дискусії народжується істина

— Чи правда, що батько повинен навчити сина сперечатися?

— Сперечатися заради самої суперечки — немає жодного сенсу. Натомість батько повинен навчити дитину ставити запитання. Коли єврейська дитина повертається зі школи, батько запитує не: «Що ти сьогодні вивчив?»,  а: «Які запитання ти сьогодні поставив?».

Бо якщо дитина ставить запитання, значить, їй цікаво. Вона хоче зрозуміти тему глибше, а не просто завчити матеріал. Суперечка ж має сенс лише тоді, коли допомагає знайти істину.

Увесь Талмуд побудований на дискусіях: Гілель і Шамай, Абає і Рава сперечалися не заради перемоги один над одним, а заради глибшого розуміння істини. Тому такі суперечки не означають, що один абсолютно правий, а інший помиляється. Обидві думки можуть мати під собою вагомі підстави.

У світі є хесед — милосердя, і є ґвура — суворість. Один мудрець дивиться на ситуацію через призму милосердя, інший — через призму строгості. Саме тому виникає дискусія. І обидва погляди мають право на існування.

— Якщо син не досяг якихось великих висот у житті, — це ганьба для батька?

— Ні. Батько не повинен думати про те, як це виглядає з боку і тим більше соромитися. Для нього головне інше: чи реалізував син свій потенціал, чи живе гідно і чи продовжує сімейні та духовні традиції.

У кожної родини є свої цінності, свої принципи. Батькові важливо бачити,  що син їх зберігає і передає далі. А ким він працює — це вже другорядне. Головне — якими принципами людина керується у своєму житті.

Усе залежить від мазалю

— Багато чоловіків бояться батьківства. Думають: спочатку треба купити квартиру, знайти хорошу роботу, досягти фінансової стабільності, а вже потім створювати сім’ю і народжувати дітей.

— Любавичський Ребе говорив, що так мислити не треба. Разом із дружиною та дітьми приходить і благословення. Звичайно, існує думка, що спочатку потрібно облаштувати дім, створити матеріальні умови, а вже потім одружуватися. Але Ребе навчав інакше: спочатку потрібно створити сім’ю, народити дітей, а Всевишній допоможе в усьому іншому. І життєвий досвід це підтверд­жує. Усе залежить від мазалю — Б-жого благословення.

Коли чоловік одружується, і вдома його зустрічає щаслива дружина, це вже приносить благословення. Коли народжується дитина, у світ приходить нова душа, і разом із нею приходить ще більше благословення.

Тому варто йти тим шляхом, який показав нам Ребе.

— Ще чоловіки часто бояться, що діти обмежать їхню свободу. Що насправді дають батькам діти?

— Діти розкривають душу батька. Саме коли людина одружується і стає батьком, відкриваються її внутрішній світ, доброта, глибина, справж­ня сутність. Батьківство допомагає людині реалізувати той потенціал, про який вона сама раніше навіть не здогадувалася.

І тоді вона відкриває для себе особливу, безмежну радість, яка безпосередньо пов’язана з Всевишнім.

Страхи на кшталт: «Я не зможу забезпечити сім’ю» — найчастіше безпідставні. Є люди, які роками відкладають одруження, чекаючи ідеального моменту, але він так і не настає.

А є ті, хто довіряє Всевишньому, створює сім’ю, народжує дітей — і вони бачать, що їм вистачає всього необхідного. Всевишній дає їм парносу — достаток і благословення.

У кожного свій шлях навчання

— Чи є різниця між тим, як батько повинен виховувати сина і доньку?

— Основа виховання однакова. І хлопчики, й дівчатка повинні знати юдаїзм, традиції та закони. Але далі їхні шляхи різняться.

Дівчинка повинна добре знати закони кашруту, Шабату та інші основні заповіді, які стосуються повсякденного життя. Хлопець же має пройти повний шлях навчання: Танах, Мішну, Талмуд, «Шулхан Арух». Це велика й серйозна програма.

До дівчат вимоги дещо м’якші. Їхнім вихованням переважно займається мама.

Водночас дівчина повинна здобути хорошу освіту, щоб у майбутньому мати професію. Сьогодні багато дівчат обирають IT та комп’ютерні технології. Такі професії дозволяють працювати в умовах, які відповідають принципам цніют — єврейської скромності. Але найважливіше — донька має бути готовою стати доброю дружиною і мамою.

Із синів — в праотці

— Аврагам — праотець єврейського народу. Але ж у нього самого не було єврейських батьків. Чому саме він став першим праотцем?

— Тому що він першим визнав єдиного Б-га і відкинув ідолопоклонство. Його батька звали Терах. Він мав крамницю, де продавав ідолів. Одного разу Аврагам розбив усіх цих ідолів і сказав: «Б-г — один». А коли батько почав обурюватися, Аврагам відповів: «Якщо ти віриш, що ці ідоли мають силу, значить, вони самі побилися між собою й розбили одне одного».

Так Аврагам показав безглуздість ідолопоклонства. Саме тому його називають батьком монотеїзму. Він першим відкрив для себе істину: є лише один Б-г, і немає нікого, крім Нього.

— Праотці для нас — приклад. Але чому Тора не приховує їхніх помилок? Наприклад, історію, коли Яків ніби виділяє серед своїх дітей улюблених.

— Саме в цьому і полягає великий урок. Тора не приховує того, що зовні може виглядати як помилка. Вона висвітлює життя праотців таким, яким воно було.

Так, нам може здаватися, що вони помилялися. Але насправді все значно глибше. Тора навмисно показує нам ці історії, щоб ми не впадали у відчай через власні помилки. Вона вчить: головне — визнати свою помилку, зробити висновки і виправити її. Саме так людина духовно зростає.

Секрет ідеального батька

—  За якими ознаками можна зрозуміти, що людина — хороший батько, або стане хорошим батьком у майбутньому?

— Головна ознака хорошого батька — вміння слухати. Якщо чоловік уважно вислуховує до кінця і не перебиває — ні дружину, ні дітей, — це вже багато говорить про нього. Тільки вислухавши людину, можна по-справжньому зрозуміти, що вона відчуває, чого їй бракує і як їй можна допомогти.

Але такої поведінки не навчишся за один день. Зазвичай людина переймає її ще в дитинстві, коли бачить, як батько і мати уважно слухають одне одного, не перебивають, поважають співрозмовника.

Найгірше — коли люди не дають одне одному договорити. Ми часто думаємо, що вже все зрозуміли, хоча насправді навіть не дослухали людину. Іноді потрібно просто слухати — уважно,  довше.

Буває, що людина повторює одну й ту саму думку двічі чи тричі. Але саме тоді вона вимовляє найголовніше — те, чого ми не почули з першого разу.

Коли ми по-справжньому розуміємо людину, можемо дати їй саме те, чого вона потребує. І це стосується не лише матеріальної допомоги. Людям потрібні увага, підтримка, співчуття, щира участь.

Записав

Валентин Хорошун