Дніпро не видалити із себе

Група «Дніпро Нашим» у додатку «WhatsApp» була створена для єврейських жінок міста. Вона об’єднала і тих, хто залишився в країні, і тих, кого доля розкидала по всьому світу. Цього разу я побачила у групі дуже зворушливу фотографію.

За святково накритим столом зібралися жінки, які сьогодні живуть в Ізраїлі. Гостя — Шейна Смілянська — давала для них свій урок наживо. Підпис під фото торкався кожного серця: «Можна виїхати з Дніпра, але неможливо ніколи видалити Дніпро із себе». На фото — усміхнені жінки. Такі знайомі і рідні обличчя. З ними ми були на шабатах і святах у синагозі. З ними спілкувалися на батьківських зборах у махоні та єшиві. За ними сумуємо і завжди раді бачити їх в Україні.

Я звернулася до Рахелі Виноградової з приводу цієї фотографії. Мені завжди приємно спілкуватися з цією жінкою. А тут є такий чудовий привід. Те, що я почула — думки багатьох євреїв Дніпра. Рахель буда дуже відверта:

— Зараз ми дійсно розкидані по всьому світу. Але Дніпро — це не просто слово. Це бренд. Де б ми не були, всюди це слово працює магічно. Навіть водії таксі обслуговують тебе на рівень вище, з подвійною увагою. Бо три простих слова: «Дніпро», «реб Шмуель», «Менора» — відкривають всі двері. Та не тільки двері. Вони відкривають душі.

Перша зустріч тих, хто виїхав з міста на початку повномасштабної війни, відбулася у місті Цфат. Ми святкували Песах. Зібралося 250 людей. Проводили численні фарбренгени, не могли наговоритися один з одним. Це була справжня єдність. І саме цю єдність дало наше місто. Де б ми зараз не жили: в Австрії, Америці, Ізраїлі, Германії, Угорщині, — ми виховані саме у Дніпрі. Наше виховання від реб Шмуеля і Хани Камінецьких, від Шошани і Мойше Веберів, від Меї­ра та Сари Стамблерів. І воно правильне! Кожен з нас створює навколо себе свій маленький Бейт Хабад. В будь-якому місті Ізраїлю, де є євреї з Дніпра, дім відкритий для кожного відвідувача.

Ми сумуємо за нашою громадою. Ми слухаємо уроки від Шейни Смілянської,  Даніели Лістенгурт, Шуламіт Чупіної. Ми радіємо разом з усіма жінками групи «Дніпро Нашим», якщо бачимо повідомлення про народження або весілля в родинах. Достатньо сказати, що коли на Шабат Меворхим ми ділимо книжку Тегілім тільки між учасницями групи, то читаємо її сім повних разів. Тільки вдумайтеся: тисяча п’ятдесят переків впродовж  дня!

Все, чому нас навчили у Дніпрі, — це правильний шлях у єврействі. Нас неможливо перевчити. Бо ми знаємо, як жити вірно.

Я дуже вдячна Рахелі Виноградовій за коментар до фото. Це не просто пояснення. Це думки кожного, кому пощастило бути причетним до громади Дніпра, до міста Ребе.

Ірина ЛАЗАРЄВА