На чому тримається світ?

Щодня шкільні автобуси привозять дітей до ліцею, махону та єшиви. Дзвенять дитячі голоси, малеча пострибки біжить до шкільних будівель (а інколи і до бомбосховища, якщо виє сирена).

Поважно крокують старшокласники, обговорюючи злободенні проблеми. І завжди посмішка на обличчях, яким би похмурим і тривожним не був день. Цей незгасимий оптимізм вони несуть повсюди, де бувають. І тому поруч з ними туга змінюється надією — все буде добре.

Такий настрій принесли лідери єврейського ліцею до «Бейт Баруху» в осінню негоду. Вони одразу знайшли підхід до кожного жителя Будинку для людей похилого віку. Посмішки, приємне спілкування, подарунки — і ось уже сльози на очах всіх, хто зібрався у зимовому саду. А ще вистава — пронизлива, болісна. Ці сучасні діти заговорили від імені тих, хто лежить у бабиних ярах, ботанічних садах, хто став попелом у пічах Аушвіцу. Через горе та біль пробивався лейтмотив: ми живі, ми продовжуємо існувати, які б випробування не випадали на долю нашого народу.

У дитячих руках з’явилися свічки пам’яті і голоси зміцніли — життя продовжується. Звідки у сучасних дітей таке тонке розуміння історії? Звідки пам’ять, яку нічим не стерти? Величезне значення має виховна робота, яку проводить завуч Тетяна Анатоліївна Сироткіна. Що тільки не вигадують діти під її керівництвом! Але не тільки вигадують, а й втілюють у життя прекрасні проєкти.

Учасники театральної студії «Бейт Баруху» теж показали літературно-музичну композицію «Життя переможе!». Вперше всі сорок хвилин звучала тільки українська мова. Людям, які втратили все під час війни, дуже хочеться розмовляти мовою своєї країни, хоч для цього вони вивчають її буквально з нуля. І звучали голоси про Україну, яку неможливо розірвати, бо вона єдина. Учасників студії підтримували всі глядачі. Бо це своєрідний подвиг — зібрати в кулак всю волю, не канючити, не розкисати, а жити далі. Жити, незважаючи на втрати, хвороби, вік. В цей день приймав поздоровлення Юрій Мойсейович Флешман, якому виповнилося 90 років. Це він пише сценарії, складає пісні і музику. Ось такі вони, наші актори!

Директорка «Бейт Баруху» Мальвіна Марксівна Рувінська щиро подякувала ліцеїстам та активним мешканцям Будинку для людей похилого віку за настрій, який вони створюють навколо себе. Вона звернула особливу увагу на подарунки, які привезли діти. Це були барвисто оформлені малюнки з позитивними висловлюваннями Баал-Шем-Това та мудрою порадою з Мішни. Світ дійсно тримається на Торі, служінню Б-гу та добрих справах. І це щоденно доводять учні ліцею № 144.

Ірина ЛАЗАРЄВА