Жити з задоволенням

Недарма кажуть: «Два єврея – три думки». Ми дуже різні, хоча нас об’єднує приналежність до одного народу. Але у кожній громаді, у кожній сім’ї свої звичаї. Ті люди, які нещодавно наблизилися до Б-га, дивуються, що у різних синагогах свої правила для молитов,  у різних громадах свої звичаї для проведення шабату та свят.

Тора одна, в ній триста п’ятдесят тисяч букв. Для всіх євреїв це моноліт. Але сама Тора дає нам вказівку на різноманітність євреїв. У розділі «Бемідбар» кожне коліно Ізраї­лю мало свій окремий табір, свій прапор, свої традиції. Навіть при розсіченні Червоного моря у кожного коліна був свій шлях до свободи. Тобто наша різноманітність закладена у самій Торі, а не зумовлена тим, що ми розсіяні між іншими народами. Чому так? Чому не зробити єврейський народ єдиним у звичках, одежі, тощо? Тому що іудаїзм не стирає різність заради єдності. Іудаїзм вважає різноманітність джерелом нашої сили. Наші предки берегли закони і звичаї своєї громади і своєї сім’ї та передавали їх своїм дітям. Завдяки цьому єврейський народ зберігав свою ідентичність,  де б ми не перебували. Реб Шмуель закликав всіх євреїв свято зберігати традицїї своєї сім’ї та передавати їх нащадкам.

Чи легко бути євреєм? Чи не обмежує нас виконання заповідей? Чи можна жити із задоволенням, якщо живеш по Торі? Реб Шмуель згадав 1990 рік, коли вони з дружиною вперше приїхали до Дніп­ра. Мати голови єврейської громади Гірша Короля була здивована тим, що ребецен не покриває волосся косинкою чи капелюшком. Так,  заміжні жінки повинні ховати своє волосся від сторонніх. Та в наш час це можна зробити за допомогою перуки, і релігійна жінка буде виглядати прекрасно. В шабат не можна вмикати світло? Є таймери, які вімкнуть та вимкнуть його. Є спеціальний шабатний ліфт і безліч пристроїв, які полегшують життя єврея. Але деякі люди задають питання, чи можна це робити? Можливо, треба більш суворо підходити до виконання заповідей?

На ці питання дає відповідь розділ «Насо». Євреї приносять Моше спеціальні пристрої, щоб полегшити переснесення Мішкана. Моше звертається до Б-га і отримує відповідь: можна! Б-гу важливо, щоб ми виконували заповіді і при цьому не ускладнювали своє життя. Єврей повинен отримувати задоволення від життя, від Тори, від виконання заповідей Б-га. І якщо виникають яскраві ідеї, як зробити життя кращим в рамках єврейських законів, – ми це робимо!

У тижневому розділі «Беа­алотха» тесть Моше хоче повернутися до Мідьяну, а Моше вмовляє його залишитися. Як відомо, Ітро за походженням не був євреєм, як і Рут, прабабуся царя Давида. Але Моше розумів, що саме від Ітро залежить мир і спокій у стані євреїв. Люди дивляться з повагою на людину, яка зробила вірний вибір, пройшла гіюр і приєдналася до єврейського народу.

Коли хлопчику виповнюється тринадцять років, його викликають до Тори – дають йому алію. Кожного понеділка, четверга та суботи алію отримують всі чоловіки старше 13 років. Є уривки з Тори, які вважаються успішними та знаковими: розкриття Червоного моря, Десять заповідей. Велика честь отримати алію саме під час їхнього читання. А ось уривок з розділів «Беар-Бехукотай», де йде мова про прокляття та покарання, не викликає позитива у присутніх. Тому зазвичай той, хто читає Тору, викликає самого себе.

Реб Шмуель розповів історію про єврея, який за гроші погодився отримати цю непросту алію. Він пояснив, що не боїться проклять, тому що впевнений: від Б-га тільки благо. Цей уривок нагадує нам про існування Б-га та його бажання повернути своїх дітей на вірний шлях. Реб Шмуель готовий отримати цю алію! Адже саме вона нагадує: не розслабляйтеся і довіряйте Творцю.

Навіщо люди вигадують безліч паролів? Щоб захиститися? Відрізняти своїх? Зробити життя більш комфортним? Є чимало причин для таких дій. Реб Шмуель навів приклад з давньої суперечки між колінами Менаше і Ефраїма за шматок землі. Вони знай­шли таке слово, літеру якого не міг сказати супротивник. З притаманим йому гумором реб Шмуель спробував виговорити слово «паляниця» і зробив висновок, що він не українець.

У розділі «Шлах» Всевишній дає Моше особливі слова, які зможуть пом’якшити гнів Творця. І незабаром Моше доведеться вимовити ці слова. Розвідники, яких послали до землі, дарованої Б-гом, стали переконувати народ в марності сподівань і неможливості здійснити мрію. Г-сподь розлютився, і Моше вигукнув: «Вибач цей народ по великій милості своїй, як ти прощав цей народ од Єгипту і в наш час». І сказав Г-сподь: «Я прощаю по твоєму слову». Цей урок тижневого розділу важливий для кожного. Між  близькими та рідними людьми є кордони, які не можна перетинати. Інколи саме слово зупиняє трагедію. Рабин зазначив, що конфлікт можна розв’язати за допомогою тільки одного слова-пароля,  що прийняте у суспільстві, в громаді, в сім’ї.

Те, що ми отримали задарма, цінується менше, ніж те, до чого були прикладені наші зусилля. Одна справа, коли батьки дали тобі гроші, і зовсім інша – коли ти їх заробив. Так і з походженням. Якщо твоя мати була єврейка, то у тебе немає вибору – ти єврей. Але є люди, які свідомо обирають цей нелегкий шлях, проходять процедуру гіюру і приєднуються до нашого народу. Звідки вони взялися? Рабин нагадав, що Всевишній спочатку запропонував Тору іншим народам, але їм було складно відмовитися від вбивства або крадіжки. Люди не прийняли дарунок Б-га. Та серед них були одинаки, які зрозуміли велич Творця і його заповідей. Саме їхня душа зараз у тілі тих, хто стає на непростий шлях іудаїзму.

Величезний подарунок від Б-га – наше життя. Тому живемо із задоволенням,  виконуючи Його волю!

Ірина ЛАЗАРЄВА