Підготовка до свята почалася за декілька тижнів. Прибирали домівки і робочі місця, звільнялися від квасного. В усіх єврейських закладах пройшли заходи щодо Песаху та його звичаїв.
Вихованці дитсадочку «Бейт Циндліхт» відвідали мацепекарню, а потім напередодні Песаха у самому садочку була влаштована дивовижна «дитяча мацепекарня»: діти власноруч місили тісто, розкатували, перфорували та майже самі випікали мацу, яку згодом із задоволенням з’їли. Вихователі провели з дітьми захоплюючу гру з основами справжнього седеру.
Ліцеїсти ретельно готувалися до свята і вивчали закони Песаху.
Студентки «Бейт Хани» продавали хамець і знайомилися з пасхальними стравами.
В будинку для людей похилого віку «Бейт Барух» пройшла вистава «Виходимо з Єгипту».
Федерація єврейських громад України зробила унікальний подарунок – 2200 єврейських сімей отримали мацу ручної роботи, виноградний сік, кеару, білі скатертини, кіпи та посібники для проведення свята. Фонд JRNU підтримав більш ніж 1200 багатодітних, малозабезпечених сімей, – їм дісталися величезні продуктові набори.
В цьому році свято почалося одразу після шабату. Тому важливими стали уроки Шошани Вебер та Шейни Смілянської. На три дні євреї випали з буденщини і зайнялися найважливішим – виходом з рабства. Адже сказано в Пасхальній Гагаді, що в кожному поколінні людина повинна відчувати себе так, ніби вона і справді виходить з Єгипту. Для нас це були не просто слова. Ми, як ніхто, відчуваємо тягар війни, чужої волі та сильного тиску. Тому й чекали свята, щоб знову почути безсмертні слова про те, як вивів нас Б-г
з рабства.
Пасхальні седери пройшли в різних куточках міста. Але найбільше людей зібралося в «Menorah Grand Hall». Всі звичаї свята були виконані до дрібниць. Бо у пасхальних законах дрібниць не існує, кожен момент має своє значення.
Два перших дні свята зібрали багато людей на ранкову молитву. До Дніпра приїхало багато гостей, які не побоялися обстрілів та ворожої навали. І те, що відбувалося у синагозі, стало справжнім подарунком для всієї громади. Реб Шмуель звернувся до громади з палкою промовою. Тут було глибоке осмислення минулого, і заспокійливі слова про сучасне життя, і тонкий гумор, і пронизливі думки, якими рабин поділився з присутніми.
З Ізраїлю приїхали когени, які благословили нашу громаду.
У саме серце проник спів Йосефа Клайна, і під час найважливішої молитви ми неначе були у Третьому Храмі.
Ніщо не тривожило, ніщо не турбувало душу. Тільки молитва та подяка Всевишньому, що дав дожити до цього свята, свята нашої свободи.
Ірина ЛАЗАРЄВА
Фото djc.com.ua
ЩЕ СТАТТІ
Рабин Камінецький обговорив ситуацію в Раді євреїв-ветеранів
Мелодії душі: ювілей Оксани Резанової
Свято для малечі