Привертаємо дива

Ми не помічаємо знаки від Б-га. І у цих випадках наш зір марний,  як це відбулося з євреями

7 жовтня 2023 року. У розділі «Мікец» брати не впізнають Йосефа, хоча є достатньо знаків: він схожий на батька, не їсть разом з єгиптянами та саджає братів за стіл згідно з послідовністю їх появи на світ. Очі братів «замилені» ненавистю, гординею та заздрощами. Тому вони не бачать очевидного. Рабі Бінь­ямін радить у випадках «замиленого» ока вимовити фразу: «Будь-хто вважається сліпим, доки Б-г не відкриє йому очі». Так було з Агар’ю, яка помітила криницю з водою тільки після того, як звернулася до Б-га. В нашому повсякденному житті ми частенько всі свої успіхи приписуємо тільки собі: своєму розуму, вдачі, зовнішнім обставинам. А де ж Б-г у наших міркуваннях? В такі хвилини ми схожі на сліпців. Тому починаймо працювати над собою і привертати до себе дива. Не тільки ханукальні!

Аналізуючи розділ «Ваїгаш», реб Шмуель звернувся до епізодів біографії Йосефа. Під час страшного голоду, який розпочався не тільки в Єгипті, кожен мав купити їжу, а не отримати її задарма. Безкоштовною вона була тільки для священнослужителів. Чому саме для них? Відповідь нібито лежить на поверхні: саме вони захистили Йосефа під час неприємного випадку

з наклепом жінки Потифара. І нехай вони були язичниками, та мали трепет перед Небесами, що не дало їм змогу збрехати та відправити невинну людину на страту. Йосеф був їм не тільки вдячним. Він розумів, що людина з вірою в серці зазвичай не здатна обдурити, вкрасти, вбити. Реб Шмуель розповів історію про Бааль-Шем-Това, який звільнив візника, що не мав страху перед Небесами. Він пояснив здивованому чоловіку, що той може бути прекрасним віз­ником, але без віри в Б-га він здатен на лихі вчинки. І нам потрібно остерігатися людей, які заявляють, що вони – атеїсти. Немає віри – є вседозволеність.

Коли кожен стає справжньою людиною? Реб Шмуель стверджує, що тільки з появою онуків до нас приходить таке високе звання. Розповідаючи про онуків Йосефа, рабин замислюється,  де настає відповідальність дідуся та бабусі. Обов’язки батьків визначені чітко: бріт, опшерніш, бар-міцва для хлопчика, єврейське ім’я та бат-міцва для дівчинки, професія, хупа для обох. Звісно ж,  і повсякденне життя дитини. А от бабусі та дідусі – це справжні охоронці сімейних цінностей та традицій. І все це вони повинні передати своїм онукам, збираючи сім’ю за шабатним столом, роблячи подарунки на єврейські свята. «Розповідай дітям та онуками про той день, коли ти стояв перед Всевишнім». Тобто не тільки знай, а й ділися з онуками тим, чим вони потім поділяться зі своїми нащадками.

Підсумок трьох відео простий: живи з вірою, будь вдячним Б-гові за кожну хвилину життя, виховуй дітей та чекай онуків, щоб передати їм найголовніше. І тоді дива самі увійдуть в твоє повсякдення.

Ірина ЛАЗАРЄВА