Міцний зв’язок поколінь

Окупація рідних міст, втрата житла, хвороба, розлука з найріднішими людьми – хіба це не привід для відчаю?..

«Бейт Барух» став для багатьох стареньких не просто притулком з піклуванням 24/7, а справжньою теплою домівкою, місцем, де подовжують людське життя. Тільки от сумують мешканці за дитячими голосами та веселими пустощами. Тому кожен візит школярів стає справжнім святом, яке обговорюють декілька тижнів поспіль.

Напередодні Хануки до «Бейт Баруху» завітали дівчатка з махону. Вони ретельно готувалися до цієї поїздки. Сьомий клас вирішив показати невеличку сценку зі шкільного життя. Восьмикласниці приготували патріотичні вірші, а дівчата з дев’ятого звернулися зі щемливими привітаннями. Впродовж тижня малювали святкові листівки, писали добрі слова, щоб підняти настрій стареньким.

І ось сорок дівчаток розсаджуються поміж мешканцями будинку, щоб подивитися святкову виставу, яку приготувала театральна студія. Звучать пронизливі слова, що надихають вірою в перемогу, як було колись. Гості аплодують, сміються, підбадьорюють артистів, співають знайомі пісні. Отримують свою частку оплесків Алла Йосипівна Злобіна, Олена Генадіївна Лисенко, Борис Якович Міневич, Валенина Леонідівна Мірошниченко, Тетяна Олександрівна Нізевич, Галина Василівна Шуліка, Юрій Мойсейович Флешман і старша медсестра, наша паличка-виручалочка Наталія Михайлівна Гук. Фінальна крапка – виступ директорки «Бейт Баруху» Мальвіни Рувінської та директорки махону Рахелі Мільман. Вони не випадково взялися за руки. Це символ вічного зв’язку поколінь. Ніщо не може зламати цю єдність!

Після вистави – живе спілкування, обмін листами та поздоровленнями. Дівчатка теж отримали яскраві малюнки від мешканців.

З зимового саду піднялися на другий поверх до тих, хто прикутий до ліжка. Знову лунали теплі слова, жінки витирали сьози радості. Звісно, були пончики, – куди ж без них. Тим більш, що «Бейт Барух» завжди славився своєю кухнею.

Всю дорогу в автобусі співали. А потім прийшов час для роздумів.

– Вони такі молодці, що не зламалися, що хочуть жити, виступати, дарувати радість іншим, – каже Ривка Стамблер.

– Мені дуже сподобався виступ, пісні, які звучали, і, головне, особливий святковий настрій – настрій світла і перемоги, – продовжує Хая Нойман.

На стіні мого кабінету яскрава листівка – згадка про нерозривний зв’язок між молодістю та мудрістю, між піднесенням та поміркованістю, між максималізмом та толерантністю. Що єднає учениць махону та мешканців «Бейт Баруху»? Бажання жити і творити добро, додавати радість та світло у повсякденне життя.

Ірина ЛАЗАРЄВА