«Осінні фарби України»

Хтось переймається через маленьку пенсію, у когось проблеми з дітьми та онуками. Загалом, привидів для страждань безліч. Але є невеличкий острівець, де обличчя стареньких не мають злості, відчаю, образи. Це будинок для людей похилого віку «Бейт Барух».

Дуже багато зусиль прикладає директорка Мальвіна Марксівна Рувінська та працівники закладу, щоб життя їх підопічних було спокійним, комфортним, різноманітним. Тому і приїздять до мешканців «Бейт Баруху» учні єврейського ліцею.

Цього разу учасники театральної студії запросили дітей на виставу «Осінні фарби України». Сценарій не мав жодного російського слова. Всі вірші, діалоги, пісні були на «нашій мові солов’їній». Враховуючи, що серед артистів є переселенці зі сходу, які тільки-но опановують державну мову, це було нелегко. Але впоралися! І лунали вірші українських класиків та сучасних поетів, пісні, що не вмирають десятками років, і композиції, народжені війною. Від пронизливих рядків про осінню красу плавно перейшли на сьогодення, бо саме воно хвилює кожного. Основна думка наскрізно проходила через всю виставу – нас не здолає ніхто, бо є допомога Всевишнього. А коли старенькі наважилися прочитати реп «Доброго ранку, ми – з України!», це визвало бурхливі оплески глядачів.

Напередодні вистави захворіла одна з учасниць театрального гуртка. Буквально за пару годин до виступу її підмінила головна медсестра Наталя Михайлівна Гук. Отакий цей «Бейт Барух» – в ньому медичні фахівці прийдуть на допомогу, навіть коли це не стосується здоров’я. На сцені були Алла Йосипівна Злобіна, Олена Генадіївна Лисенко, Борис Якович Міневич, Тетяна Олександрівна Нізевич, Юрій Мойсейович Флешман. Переселенка з Северодонецька Валентина Леонідівна Мірошниченко прочитала власні вірші.

В гості завітали найактивніші учні ліцею – молоді єврейські лідери. Вони привезли смаколики всім мешканцям «Бейт Баруху». Після вистави тістечка отримали глядачі, а діти відправилися по кімнатах до стареньких, які прикуті до ліжка. Всім дісталася часточка солодкої радості. Шкільних лідерів супровод­жувала нова завуч Світлана Валентинівна Роменська. Вона вперше побувала у гостинному будинку для людей похилого віку.

– Це була дуже пронизлива вистава, – сказала Світлана Валентинівна. – Сльози наверталися під час виступу артистів. Вони змогли торкнутися найпотаємніших куточків душі. Величезна подяка тим, хто піклується про стареньких і своєю добротою подовжує їхнє життя.

Ірина ЛАЗАРЄВА