Місце, де зростає майбутнє

Другого вересня до шкільної сім’ї приєдналися тридцять шість учнів. Свято Першого дзвоника викликало бурю емоцій у батьків та дітей. Вчителі та старшокласники показали справжню виставу, щоб цей день закарбувався у пам’яті тих, хто став школярем. Урочиста шкільна лінійка, радісні почуття батьків, посмішки, оплески, увага, подарунки – це перший шкільний день. Та ось пролетів місяць, і вже можна говорити, що первачки почувають себе добре. Ба більше – йдуть до школи із задоволенням. Вони варті, щоб про них говорили. Отже почнемо.

Затишний, світлий клас, одинадцять хлопчиків, які уважно слухають вчителя. Їм ще належить дізнатися, який прекрасний світ відкриває країна знань. Класний керівник Світлана Миколаївна Марчишина розповідає про своїх учнів:

– В цьому році до першого класу єшиви прийшли чудові хлопці: веселі, грайливі, спритні, допитливі, кмітливі – їх одинадцять: два Давиди, два Леві, Залман, Шнеур, Ісроель, Хаїм, Шимон, Арон та Даніель! Люблять гратись, навчатись, сперечатись, будувати, малювати, говорити на івриті та на мові. Вони маленькі, але плани мають чималенькі!

Ось по коридору несуться дівчатка – учениці махону. Широко розкриває свої обійми Лариса Юріївна Калініна. Треба не тільки стримати цей стрімкий потік, але й направити його після дзвоника за парти.

– Першокласниці дуже розумні, кмітливі, – ділиться класна мама, – жваві та активні. Цінують результати своєї праці, навіть незначні. Мають здібності до тривалої роботи, що потребує уваги. Малі Марьяновська вже вміє добре читати. Фрада Каршенбаум – дуже охайна дівчина. Аліна Пінкус та Діна Бараненко надзвичайно активні. Розі Енгельсман дуже уважна та кмітлива. Розі Стамблер полюбляє письмо. Ханна Британчук має великий словниковий запас. Дівчата з задоволенням співають, малюють, розв’язують логічні завдання.

Особлива атмосфера панує у ліцеї. Першокласники завжди в цент­рі уваги. Ніхто не може пройти повз них, щоб не посміхнутися або не сказати добре слово.

А вони хочуть здаватися дорослими, але крізь напускну поважність пробігають бісики в оченятах. Вікторія Львівна Плінер зауважує, що практично всі її учні – це діти тих, хто колись сам отримав єврейську освіту в нашій школі:

– Два особисто моїх учня Михайло Гарбер та Максим Бондар привели своїх дітей, при цьому Максим віддає до нашого ліцею вже другу дитину. Мати Ані Горохової рада, що їхня четверта дитина буде навчатися у мене. Всі дітлахи жваві, активні, допитливі, практично одразу влилися в бурхливе шкільне життя. Вони швидко знайшли спільну мову і ведуть себе, як давні друзі. Це стосується і батьків. Часто згадуємо перше шкільне свято, особистий подарунок від шкільної мами – ключ до успіху, дзвоник та солодкий символічний пряник, смак якого змусив дітей примружити очі від задоволення. Сподіваюсь, що таким же солодким буде все їхнє шкільне життя.

Цього року до ліцею прийшла нова вчителька Світлана Василівна Абрамович і взяла першокласників.

– «Мої маленькі школярики», – ласкаво називає вона своїх учнів і розповідає про них з особливою теплотою. – Вже ціілий місяць манд­рують учні 1-Б класу ліцею по чарівній країні знань. Мандрують весело, активно, завзято! У нас чудова команда. Сім веселих хлопчиків і одна дивовижна дівчинка. Кожного дня малюки впевнено крокують до успіху. Ще не всі перешкоди ми долаємо, проте ніколи не засмучуємось, бо знаємо: «Не кажи – не вмію, а кажи – навчуся!». Це формула нашого успіху.

Тридцять шість першокласників почали своє шкільне життя. Вони звикають до нового розпорядку, нових людей, до свого класу і їдальні, де так смачно годують, до ігрової площадки та нового стадіону, до бомбосховища, бо це теж частина шкільного існування. У них неможливо відібрати дитинство, бо вони радіють кожній миті.

А у нас неможливо відібрати надію, бо ми щоденно бачимо місце, де зростає наше майбутнє.

І не тільки бачимо, а й докладаємо зусиль, щоб воно було безхмарним, мирним та щасливим.

Ірина ЛАЗАРЄВА