Пам’яті праведниці

Що залишається після людини, коли її душа йде з матеріального світу? Мабуть, тільки пам’ять тих, хто знав її особисто, спілкувався та спів­працював з нею. А ще добрі справи, які людина встигла зробити. У деяких за довгі роки ці справи затишно вкладуться у жменьку.

            Зовсім іншою була завуч єврейських традицій нашого ліцею Лея Альтойз, посланниця Любавичського Ребе у нашому місті. Її коротке життя було яскравим та насиченим, а смерть викликала відчай і смуток у всієї нашої громади.

            За ініціативою ребецен Хани Камінецької та Єгудіс Футерфас пройшла зустріч матерів, чиї діти навчаються в ліцеї, та педагогічного колективу учбового закладу. Зустріч мала назву «Mega Challah Bake» та була присвячена пам’яті Леї Альтойз.

            Ребецен Хана розповіла про мету цього масштабного заходу:

            – Лікуш була особливою, вона встигала зробити неймовірно багато речей, але їй хотілося ще більше. За життя вона створила безліч програм для жінок. Організатори зустрічі продумали все до дрібниць. Кожна жінка отримала особисте запрошення і особистий дзвінок. Важливо залучити жінок до виконання заповіді «афрашат хала» – всі замісили тісто і відокремили шматок із благословенням.

            Організатори Єгудіс Футерфас, Малки Фельдман, Аліза Рабинович та Лея Лазарєва спокійно працювали разом, ніби поруч з ними знову була Лея Альтойз. Думка, слово і дія об’єдналися – і зустріч стала ще більш зворушливою, аніж очікувалося.

            Перед дверима банкетного залу жінкам пропонували написати Пан – листа до Ребе: порадитися, попросити благословення. У коротенькому відео Ребе підкреслив важливість єврейської освіти та єврейського підходу до виховання дітей і роль матері у цьому процесі.

            Фільм про Лею Альтойз, або як її ласкаво називали Лікуш, проник до кожного серця. Це були спогади тих, хто близько знав цю тендітну жінку, дружив з нею.

            Єгудіс Футерфас була не тільки колегою, а й справжньою подругою. Тому вона зверталася до Леї, як до живої:

            – Я могла прийти до тебе з будь-якою проблемою, і ти завжди слухала мене, давала мудрі поради. Ти була небайдужа і емоційна, прагнула, щоб всі навкруги були душевно здорові. Ти виконувала свою місію з величезним натхненням та ентузіазмом. Тобі боліло за кожного учня, за кожного єврея. Дякую за дружбу,  за твої поради. Ти назавжди залишишся у моєму серці.

            Олена Краснова підкреслила, що Лікуш не побоялася приїхати в країну, охоплену війною, привезти сюди чоловіка та чотирьох дітей.

            – Кожну справу вона виконувала старанно та сумлінно, була повна ідей, влаштовувала розкішні свята, коли кожен учень пишався своїм єврейством. Лікуш, мені не вистачає тебе!

            Ірині Крігер Лея запам’яталася як світла, талановита, обережна в словах та вчинках. Юдіт Барам згадала її талант пояснювати складні речі простими словами, її талант педагога та адміністратора. Аліза Рабинович сказала, що, на її думку, основна мета життя Леї – виконання заповіді «Агават Ісраель» – любові до ближнього:

            – Вона огортала кожного теплом і турботою. Інколи здавалося, що Лея робить це на шкоду собі, але, коли ми бачили її щасливе обличчя, то розуміли – це приносить їй величезне задоволення.

            – У неї була унікальна місія – залучити кожну дитину до єврейства, – поділилася своїми думками Лея Лазарєва. – Завдяки їй хлопці стали накладати тфілін, дівчата – запалювати шабатні свічки, родини – ходити до синагоги на шабати та свята. А ще їй не було байдуже до кожного єврея. По дорозі у лікарню, з якої вона так і не повернулася, Лікуш переймалася тим,  як передати мені смаколики.

            З екрану прозвучав живий голос Лікуш – голосове повідомлення, мабуть, останнє, з турботою про іншого.

            Для підняття душі праведниці жінки кинули у цдаку монетки та почали місити тісто. Ці зазвичай прості дії, які виконує єврейська жінка напередодні шабату та свят, супроводжувалися уроком від ребецен Хани. Вона пояснила значення кожного інгредієнта хали, розтулмачила кожен рух під час приготування.

            Поки підходило тісто, жінки пригощалися смачними тістечками та слухали лекцію відомої ізраїльської психологині Шейни Гайштат. Вона розповіла, як взаємодіяти з дітьми, та дала декілька практичних порад. Спочатку здалося, що це спрацює тільки з маленькими. Але одна вчителька поділилася, що одразу зробила дві скриньки для своїх дорослих синів, поклала туди записки з добрими словами про кожного та цукерки. Хлопці були вкрай здивовані, розчулилися, і мати отримала поцілунки та подяку.

            Разом з Єгудіс Футерфас жінки виконали заповідь «афрашат хала», дочекалися випічки, отримали подарунки та, щасливі, пішли до своїх родин. Кожна згадувала зустріч, перебирала у пам’яті найцікавіші моменти, згадувала світлу праведну жінку – Лею Альтойз, яка лишилася в серці кожного, хто бачив її, спілкувався з нею, працював, дружив, любив. Нехай душа Леї підіймається до престолу Всевишнього. А ми будемо пам’ятати її тут, на землі.

Ірина ЛАЗАРЄВА