Не боюся я нікого, окрім Б-га одного

Нещодавно закінчився Песах. Ми вийшли з духовного та матеріального рабства і стали з нетерпінням рахувати дні до свята Дарування Тори. Щовечора ми читаємо молитви, присвячені виправленню нашої особистості. Ми беремо на себе зобов’язання стати кращими на шляху до виконання заповідей Всевишнього. Тому кожен тижневий розділ, який ми вивчаємо в період між святами Песах та Шавуот, дає нам наснагу для позитивних змін.

            Розділ «Беар» – передостанній в книзі «Ваікра». Відеоурок

реб Шмуеля Камінецького був присвячений непростій темі свободи та рабства. Зазвичай рабство в нашому уявленні пов’язане

з приниженням та знущанням. Історія Сполучених Штатів Америки – яскравий приклад використання рабів, перед нащадками яких суспільство й досі не припиняє вибачатися.

            У тижневому розділі йдеться про ювілейний, п’ятдесятий рік,  коли євреї повинні були віддати землі тому,  хто колись їх продав, та звільнити усіх рабів разом з їхніми родинами. Як таке можливо? Чому хазяїн повинен відпустити свою власність? Реб Шмуель наводить слова із Тори: «Бо Мені сини Ізраїлю – раби; вони – Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Г-сподь Б-г Ваш».

            Чому Всевишній називає нас рабами? Це принизливо? Ні! Глибинний сенс цього виразу такий: людина не може володіти іншою людиною, тому що всі ми належимо Б-гу.

            Раб самостійно вибрав свій шлях. Може, до цього його змусили життєві обставини, бідність, борги, тощо. Але й хазяїн, який придбав раба, повинен годувати його, піклуватися хоча б про найменші його потреби.

            Реб Шмуель розповів історію про Ханіну бен Досу, стародавнього єврейського вченого та чудотворця. Його молитви були настільки сильними, що зцілювали людей. Праведник признавався: якщо молитва йшла вільно та легко, людина ставала здоровою. Одного разу до Ханіни бен Доси звернувся з проханням Голова покоління. Оточення було здивоване: хіба молитва такої поважної людини слабша? Тоді Голова покоління пояснив: «Я міністр, а Ханіна – раб Всевишнього, Його особистий помічник. Хто ближче? Той, хто зав­жди поруч, можна сказати, всередині, хто може звернутися до царя в будь-який момент. Тому його молитва скоріше дійде до Володаря світу».

            У зв’язку з цим реб Шмуель навів приклад із свого життя. До 16 років він перебував у Ізраїлі, потім переїхав до Америки. Відносини між людьми в цих країнах відрізняються кардинально. В Ізраїлі люди можуть прийти один до одного без попередження, двері будинків відкриті для чужих дітлахів. В Америці навіть діти до батьків не приходять без дзвінка та заздалегідь обговорють час зустрічі.

            В Ізраїлі незнайома людина може зробити зауваження батькам, що діти роздягнені, коли на вулиці холодно. І ніхто не дивується, бо всі розуміють, що незнайомець вважає чужих дітей своїми. Ці стосунки нагадують сімейні. Такі відносини повинні бути у єврея з Б-гом. Треба почувати себе з Ним комфортно, розмовляти, довіряти.

            Згадався виступ нашого рабина на зустрічі з Президентом Украї­ни, яка відбулася напередодні Песаху. Тоді реб Шмуель підкреслив важливість бути вільними людьми, самостійно, без чужої волі обирати свій шлях. Рабин зауважив, що рішення залишитися в Україні – свідомий вибір кожного. А ще процитував слова нігуну: «Не боюся я нікого, окрім Б-га одного». Саме це співзвучно тижневому розділу «Беар».

Ірина ЛАЗАРЄВА