Хто кому Рабинович

 Бабуся цього видатного майстра сцени була розстріляна у Бабиному Яру… Народився він 17 листопада 1953 року в селищі Кравченко Амурської області. З трьох років ріс, виховувався, захоплювався мистецтвом перевтілювання, навчався в Києві. Закінчив інститут І. Карпенко-Карого, як актор та режисер, у 1977 році.

            Вдало зіграні ролі (Чарлі Чаплін, д’Артаньян та інші), глибокі за змістом та відзначені рядом премій режисерські роботи(«Діамантовий Дюк» за п’єсу «Іван Сірко»), звання Заслуженого діяча мистецтв України. Кіносценарії, проза. Такий, далеко не повний, перелік зробленого за 46 років творчої діяльності Ігорем Яковичем Афанасьє­вим.

            9 місяців під час пандемії COVID-19 тривала грандіозна онлайн-робота акторів театру Шевченка – шилися костюми, виготовлялися декорації, велися консультації в єврейській громаді нашого міста, відвідувалася акторами «Золота Роза». Розшукувалися спонсори. Так готувалася феєрична вистава «Хто кому Рабинович» за п’єсою цього автора, перекладеною на українську та поставлену режисером Олександром Варуном.

            Найдивовижніша історія відбулася, можливо, на Подолі. Український гешефтмахер Петро з козацьким прізвищем Завернивовк (народний артист України Григорій Маслюк) довідався про те, що якась дивакувата мільярдерша з Сполучених Штатів заповідала своє майно улюбленій болонці Тосі. Доглядачем собачки повинен був,  згідно заповіту, стати «такий собі Рабинович». Цього щасливчика болонка мала вподобати собі сама.

            Петрусь приймає рішення перетворитися на «Пінхуса Вольфовича Рабиновича». Подібну ж метаморфозу він пропонує і своєму синові Богдану (Максим Кузнєцов), вважаючи, що так буде вірогідніше).

            Та хіба на Подолі нема розумніших чи хитріших за нього? Нав’язується в долю вір­менський прой­дисвіт Агамірзян за якісь незрозумілі послуги…

            Рабиновичем вже хоче стати генерал-ма­й­ор СБУ Іван Бовкун (народний артист України Василь Крачковський), якому кума Катерина Завернивовк (заслужена артистка України Оксана Петровська) пожалілася на витівки чоловіка.

            В цьому гармидері чи азохенвеї бере участь прагматична секретарка генерала Мілочка (Олена Завгородня). Врешті-решт їй-таки вдається підтвердити єврейські корені шефа і навіть вийти за нього заміж.

            Ніхто не знає, коли приїде душоприказник щойно померлої американки. Інтриги та кумедна життєдіяльність персонажів тривають… Богданові набридає вдавати себе за хасида, і він повертається до вправ з шаблями та козацьких розваг… Але заокеанська болонка вподобала саме його.

            Все в цій виставі дивує і вражає: декорації, що виконав художник Володимир Миколюк, єврейські та українські танці, поставлені заслуженим діячем мистецтв України Олексієм Коваленком, мелодії, що знайомі кожному єврею громади, на державній мові. Стилізоване різнобарв’я менори на сцені, репродукції з вітебського сюжету Марка Шагала та рєпінських «Запорожців», «Winter garden» («Зимовий сад»), вітрина з чудовими аматорськими рукоділлями, які можна придбати… Не залишить нікого байдужим і театральний буфет.

            І на останок ще декілька слів про автора п’єси. Він одружився у зрілому віці з акторкою та сценаристкою Яною Стародуб-Афанасьєвою. Подружжя має сина Пилипа, 2012 року народження. Ігор Якович – щасливий, що має за плечима ці «два крила», які продовжують надихати його на нові звитяги.

            17 листопада йому виповнюється 70 років.

Влад КУВТИРЬОВ