Бути абсолютно щасливим

Тижневі звернення головного рабина Дніпра р. Шмуеля Камінецького об’єднав один провідний мотив: як стати абсолютно щасливим? Боятися антисемітів чи пишатися єврейством? Страждати від болю чи прийняти нову реальність? Зависнути у хао­сі чи змінити світ навколо себе? На ці важливі питання були відповіді у тижневих відеозвереннях.

Як зовні розпізнати єврея? Зазвичай, це кіпа (єрмолка) на його голові. Багато євреїв у Європі та Америці соромляться носити кіпу, або бояться антисемітів. Немає заповіді Тори чи закону муд­реців на обов’язкову присутність кіпи. Але вона стала символом єврейства і має глибоке духовне коріння. Кабала розповідає про Шхіну, яка оточує нас. Людина — не центр Всесвіту, над нею завжди є Б-жественна присутність. І якщо єврей не носить кіпу, то це поганий приклад для його дітей та онуків, а також радість для антисемітів, які розуміють, що їх бояться. Єврейські жінки, навіть далекі від виконання заповідей, відкрито носять прикраси з Маген-Давідом та кабалістичним символом «хай». Вони пишаються своїм єврейством і сповіщають антисемітів, що не бояться їх, а мають страх тільки перед Гашемом. У четвертій книзі Тори «Бемідбар» є такі рядки: «І доручені синам Гершона при наметі зборів — скинія та намет, його покрив і полог для входу до намету зборів. І завіси подвір’я, і полог для входу на подвір’я, що нав­коло скинії та жертовника, і шнури її для всіх потреб». Тобто в Мішкані, переносному Храмі, найсвятіше місце — Ковчег Заповіту — завжди повинен був прикритим. Ковчег символізував святість Гашема, і тому потрібно було дивитися на нього не як на фізичний предмет. Прикриття — Ковчег і кіпа — в такому сенсі дуже схожі і свідчать про постійну присутність Б-га. Не соромтеся ходити в єрмолці, бо саме це показує нашим ворогам нашу силу, перемагає темряву і наближає перемогу.

Інколи людина ніби зависає у цьому хаотичному світі і не розуміє, що робити далі. Вона чекає на дива та достаток від Б-га, і не розуміє, чому цього не відбувається в її житті. Насправді людині час від часу потрібен струс — емоційний або фізичний. Реб Шмуель розповів декілька історій з життя рава Папи, рабі Нахмана та Алтер Ребе. Всі вони у годину горя для єврейського народу ридали та зверталися до Б-га з розбитим серцем. Але до цього потрібен був своєрідний емоційний струс, який виводив людину на інший рівень життя. У тижневих розділах Тори «Бегар-Бехукотай» звучать страшні слова докори та прокляття: «Якщо ви підете наперекір Мені і не схочете Мене слухати, то покараю семикратно проти гріхів ваших». Людину може переповнювати гординя. І тому те погане, що відбувається з нами, іде нам на користь. Від шоку та струсу ми починаємо рухатися вперед і використовувати це погане, щоб стати краще і віддавати добро, яке є у кожному з нас. Для щастя потрібний біль.

Головне питання всього людства — як стати щасливим? Соціальне опитування у найбільш цивілізованих країнах виявило незвичний результат. Тільки дванадцять відсотків людей вважають себе по-справжньому счасливими. Інші просто інколи, ледь-ледь щасливі. Чому так? Реб Шмуель виділив три найважливіші компоненти для безмежного щастя. Це віра в Б-га, безпека та адаптованість у соціумі (громаді) і хороший шлюб. Тобто Б-г, громада, сім’я дають людині абсолютне щастя. В житті кожного єврея є чотири щорічні події. Це Шабат, Песах, Шавуот і Сукот. Про Шабат сказано, що він надає людині задоволення. Песах дарує свободу. Шавуот — радість. А от про Сукот сказано:

«І візьміть собі в перший день свята плід дерева прекрасного, пальмові гілки, гілля густолиствого дерева, річкової верби, і веселіться перед Г-сподом Б-гом. Святкуйте його, це свято Г-споду, сім днів року, вічний закон на всі ваші покоління, святкуйте його в сьомий місяць».

Висновок: три рази скупа на слова Тора наказує веселитися і бути щасливим. Чому саме в Сукот? Шабат приносить задоволення щотижня, але втомлена після шестиденної праці людина не може відчувати абсолютного щастя. Песах та Шавуот не давали змоги євреям відчути повноту радості, бо невідома була кількість врожаю та здатність прогодувати сім’ю. І тільки в Сукот людина розуміла, що повністю забезпечена, дякувала Б-гу за все і була щасливою.

Зараз є декілька перед­умов для щастя. Роби все на підйомі, рости, рухайся вперед, знай, що сьогодні краще, ніж учора, виконуй міцву — бути в радості! І тоді кожен з нас приєднається до абсолютно щасливих людей та збільшить їх відсоток. І зробить таким своє оточення.

Напередодні Шавуоту реб Шмуель звернувся до громади з роз’ясненнями глибокого сенсу свята. Біля гори Синай стояло більш ніж три з половиною мільйони євреїв. Вони отримали в подарунок Тору й прийняли на себе всі заповіді Всевишнього. Важко переоцінити значення цієї події. І все ж таки Шавуот суттєво відрізняється від інших єврейських свят. В Песах нам заповідано їсти мацу, в Рош га-Шана — трубити в шофар, в Йом Кіпур — поститися, в Сукот — будувати курені. А ось про звичаї Шавуоту немає жодної згадки в П’ятикнижжі. І свято називається «свято первінок» — перших плодів врожаю. Тільки в святковій молитві звучать слова: «З любов’ю подарував Ти нам, Г-сподь, Б-г наш, часи для радощів та урочисті періоди для веселощів. Цей день свята Шавуот, цей день, відзначений святістю — річницю Дарування Тори». Випадковість? Ні! Всевишній дійсно зробив євреям безцінний подарунок. При цьому Він захотів, щоб ми самі оцінили його і виражали свої емоції без підказки. Євреї самі ініціювали радість, оцінивши такий дар від Б-га. Заповіді, прописані в Торі, ми повинні виконувати, а ось радіти в Шавуот — це вже бажання самих євреїв. Реб Шмуель закликав батьків відсвяткувати цей день так, щоб їхні діти відчували цю радість, запам’ятали її і потім передали своїм дітям. Саме в такий спосіб вижив народ Ізраїлю. Реб Шмуель щиро привітав всіх членів громади і побажав веселого та мирного Шавуоту.

Ірина ЛАЗАРЄВА