Жити з розплющеними очіма

З’явився новий формат спілкування головного рабина Дніпра реб Шмуеля Камінецького зі спільнотою. І не тільки єврейською. Інноваційний канал «Менора», який широко розповсюджується у засобах масової інформації, став справжньою підтримкою для багатьох верств населення з різною ментальністю та віросповіданням. В одному з перших відео реб Шмуель назвав головну мету нового каналу: використовувати всі можливості для розповсюдження Тори та заповідей Всевишнього.

В першу чергу цей канал був адресований євреям. Повертаєш одного єврея до джерел іудаїзму – повертаєш цілий світ. Але судячи з коментарів після кожного відео, канал цікавий для всіх. Люди пишуть про мудрість рабина, про справжні уроки життя, про підтримку у важкі часи. Так які ж основні теми підіймалися у цьому місяці?

 По-перше, актуальне інтерв’ю Сари Камінецької зі своїм батьком на тему «Тора проти депресії». У невимушеній формі діалогу прозвучали найважливіші питання часу. Як пережити жахіття війни? Що потрібно робити, коли депресія виштовхує людину зі звичного ритму життя? Чи повинні ми засуджувати тих, хто добровільно покинув цей світ? Чи може людина змінити свою долю? Чому Всевишній посилає нам такі тяжкі випробування?

 Цей діалог між дочкою та батьком став справжнім потрясінням для багатьох людей. Розумні поради врятували від суму, від звинувачень себе та близьких у тому, що непідвласне нашому сприйняттю. Нам не дано знати задуми Всевишнього. Ми тільки повинні виконувати Його волю з радістю. А де її взяти? Реб Шмуель порадив мислити позитивно, знаходити у житті причини для радості, оточувати себе близькими та рідними людьми. Ні на хвилину не сумніватися, що все від Б-га – на краще. І навіть якщо близька людина залишає нас (це може бути смерть чи болісне розлучення), ми повинні навчитися відпускати її та жити далі. Не можна навіть думати про добровільний вихід з життя, бо воно нам не належить. Всевишній послав кожного з нас у цей матеріальний світ з якоюсь метою, із якимось завданням. Так хто його буде виконувати, окрім нас?

 Ще в одному відео рабин розповів про своє дитинство в маленькому селищі Кфар Хабад, про відносини між батьками, про братів, які живуть в Австралії, Америці та Ізраїлі. Розповів про свої зустрічі з Ребе, про найщасливіші години спілкування з Головою нашого покоління. Про знайомство з майбутньою дружиною, про величезну честь бути шаліахом у місті, де рабином протягом тридцяти років був батько Ребе і де пройшли дитинство та юність Менахема-Мендла Шнеєрсона. Перед нами розгорнулися картини перших кроків реб Шмуеля у досить закритому місті. Його спроби налагодити роботу з місцевими євреями, більшість з яких лякалася власної тіні.

 Розповідь про грандіозні єврейські заходи пробудила мої спогади. Чи не з тих свят у Льодовому палаці та Оперному театрі почався мій інтерес до свого минулого?

 Рабин торкнувся найактуальнішого на сьогодні питання, яке він вирішив для себе ще з далеких дев’яностих. Неможливо залишити громаду у скрутний час. Не всі мали змогу виїхати з країни, коли почалося російське вторгнення. Хворі, інваліди, військовозобов’язані, їхні дружини та діти – всі вони лишалися. І з ними весь час був рабин з синами. Тільки два місяці його дружина витримала розлуку, перебуваючи у безпечному місті. А потім знову сім’я з’єдналася у Дніпрі, де вже стільки років вони виконують почесну місію без вагань та сумнівів.

 Реб Шмуель лаконічно охарактеризував євреїв громади: віддані, активні, енергійні, щедрі. Він порадив жити тут і зараз. Не ховатись від проблем. Широко розплющити очі і побачити тільки позитивне у всьому, що відбувається. Всі випробування ми пройдемо. Все подолаємо разом, якщо наша впевненість і віра не згаснуть ні на мить. І щоб подовжити наше життя, нам необхідно бути корисними людям. Тому відкидаємо всі сумніви, виконуємо волю Всевишнього, насолоджуємося кожною хвилиною життя і разом молимося за близький прихід Машиаха

Ірина ЛАЗАРЄВА