Викуп первістків у Дніпрі

Наша громада – явище унікальне. Які б не вирували бурі у країні, а громада живе, розвивається, поповнюється новими дітлахами. Всі вже звикли, що ми святкуємо бріт на восьмий день народження будь-якого хлопчика. Але досить нечасто проходить церемонія «Підьон а-Бен». Ця заповідь записана в Торі, проте не всі батьки можуть її виконати. Є багато перешкод та делікатних моментів для того, щоб через тридцять днів після народження хлопчик був «викуплений» батьком. Але якщо всі делікатні моменти вирішені, то треба обов’язково виконати цю важливу заповідь.

Рабин Леві Артюшкін нещодавно дізнався, що для «Підьон а-Бен» первістка сім’ї Чернових приїздить коен, головний рабин Запоріжжя, Нохум Ерентрой. Леві обійшов багатьох євреїв громади, запитуючи у них, чи була така церемонія в їхньому дитинстві. Зрозуміло, що при радянській владі навіть бріт робили не кожному хлопчику. Та й за часів незалежної Украї­ни не всі знали про цю заповідь.

Рабин Леві був невтомний: дізнавався про найзаплутаніші історії, розпитував,  дивився документи. І зібрав сорок людей,  що бажали здійснити «Підьон а-Бен». Це були і люди похилого віку, які не могли прийти з батьками і «викупали» себе самі, і молоді хлопці, чиї батьки хвилювалися не менше, ніж   їхні дорослі діти. Коен Нохум Ерентрой був дуже здивований. Він навіть не уявляв, що стільки людей прийдуть на церемонію.

В його практиці одночасно він «викупав» від одного до п’яти первістків. А тут майже чотири футбольні команди!

Рабин Леві Артюшкін поділився своїми враженнями:

Зазвичай «викуп «робить батько, який дає коену п’ять срібних шекелів. Коен при цьому питає, чи хоче батько залишити свого первістка собі і віддати гроші. Батько відповідає, що первісток повинен залишитися з ним. Так проходить цей обряд, що прописаний в Торі не як звичай, а як заповідь. Цього разу багато дорослих чоловіків «викупили» себе самі, тому що цього вчасно не зробили їхні батьки. Я вважаю, що кожна громада нашої країни повинна розшукати тих,  хто ще не виконав цю заповідь. Це вкрай важливо зробити якнайшвидше.

Я слухала рабина Артюшкіна і згадувала той час, коли «викупала» свого первістка. Тоді мене умовив це зробити реб Мойше Вебер. Він дуже переймався, що не може виконати цю заповідь, оскільки першою в його сім’ї з’явилася дівчинка. Але скільки задоволення було в його очах, коли мій чоловік, крім звичайних слів, які потрібно казати коену, вигукнув, що первісток для нього – це зміст всього життя, і він готовий заплатити за нього будь-які гроші. Пам’ятаю, що разом з нами церемонію про­йшов Йосеф Масаковський, який тільки наближався до свого коріння.

Церемонія завершилася. Маленький Мендель-Ісроель спокійно спав на руках щасливого батька, який тільки-но виконав важливу заповідь. Інші чоловіки тихенько перемовлялися між собою та посміхалися своїм стареньким батькам. Коен Нохум Ерентрой та його син Шнеор-Зал­ман розмовляли з реб Шмуелем Камінецьким, а невгамовний Леві Артюшкін переймався, що не всі змогли прийти на сьогоднішню церемонію: хтось захворів, у когось були невідкладні справи. Але він не журився: попереду ще багато днів та багато заповідей, які потрібно виконати.

Ірина ЛАЗАРЄВА