Свято самоврядування

Останній тиждень навчального року – пора неспокою та метушні. Треба багато чого встигти: виставити річні оцінки, заповнити табеля, здати необхідну документацію завучу та директорці. Дорога кожна хвилина. Тому вчителі радісно зустріли звістку про свято самоврядування, яке традиційно проводиться в махоні вже з десяток років поспіль. Для вчителів – це справжній відпочинок, для учнів – сумлінна праця і величезне задоволення.

За два тижні до свята завуч Олена Михайлівна Соболєва вивішує розклад усіх уроків цього дня, і кожна учениця має право провести будь-який урок у будь-якому класі. Потім діти підходять до вчителів, обговорюють тему і план уроку, згодом показують свої конспекти, презентації, тощо.

            І ось настає свято. Адміністрація і викладачі махону стають спостерігачами, інколи навіть ученицями. А от наші дублери працюють самовіддано. Хай вони самі про це розкажуть.

            Рівка Нахшон на цілий день замінила завуча:

            – Я реально відчула складність цієї роботи. Слідкувала за порядком, писала заміни на «вчителів», попереджала дітей, які затрималися у їдальні – «ресторан зачиняється – всі йдуть на урок». Мене всі слухалися, вчителі зверталися до мене, коли потрібно було навести порядок на тому чи іншому уроці.

            Хана Юдович:

            – Я була в адміністрації махону. Сиділа в кабінеті директорки і командувала усіма. Але виявилося, що потрібно виконувати важливі доручення, спілкуватися з директоркою ліцею, допомагати вчителям у пошуках вільного кабінету. Втомилася, але це щаслива втома.

            Хая Романовська:

            – Я проводила урок алгебри у своєму сьомому класі. Як же складно було підготувати необхідний матеріал! А вчитель має багато уроків і робить це щоденно. Дуже сподобалося з Марьяшою Глік вести англійську мову у первачків.

            Марьяша підхоплює розмову:

            – Вони такі кумедні та неслухняні! Було весело і важко одночасно. Але наступного дня дівчатка підійшли до нас і сказали, що урок був найкращим.

            Хая Гайсинська:

            – Я проводила урок Тори у другому класі і зробила для дівчаток серйозний квест по кабінетах старого корпусу. Було весело і цікаво,  діти залишилися задоволеними.

            Муся Хейфер продов­жує:

            – Мені сподобалося бути вчителем. Разом з Малкою Стамблер ми провели Дінім у першому класі. Розповідали дівчаткам про Шавуот, провели цікаву гру. А вчитель весь урок сиділа на останній парті і їла цукерку. Хіба так можна? Хоча ми теж інколи намагаємося щось тихенько вкусити саме під час уроку.

            Рахель Нахшон,  дів­чинка з чудовими музичними здібностями, співала на уроці нігун з третім класом. І це стало мелодією всього свята.

            Люба Камінецька не стримує емоцій:

            – Дуже цікаво було слухати нових директорку та завучів. Хоча вони відповідали за порядок, але зауваження інколи не робили. Під час одного уроку я вийшла з класу і побачила справжнього завуча. По її обличчю я зрозуміла, що їй дуже хочеться мене насварити. Але зараз вона не мала на це ніяких повноважень. Сама я теж була вчителькою математики у 5 класі. Щоб було все по-справжньому, ми з Мусею Хейфер навіть розфарбували обличчя. Дівчаткам сподобався не тільки наш урок, але й наш зовнішній вигляд.

            Хана Давидова одночасно була і вчителем, і секретарем. Вона відповідально поставилася до своєї роботи, бігала до охоронців на шкільних воротах, бо деякі недолугі забували свої перепустки.

            – Мені сподобалося також бути вчителем хореографії. І ви не думайте,  що так легко провести подібний урок! М’ячі, скакалки, гімнастичні булави – з цим потрібно уважно працювати.

            Адель Юдович разом з Любою Камінецькою провела урок української мови на кшталт відомої гри «Що? Де? Коли?». А потім як учениця була зі мною в одній команді на уроці математики, який вела Роза Нахшон. І хоча ми програли, наш емоційний стан був на самій високій ноті.

            Мірьям Лактіонова замінила мене на уроці зарубіжної літератури. Спочатку я бешкетувала, сидячи на задній парті, а потім захопилася майстерністю своєї дублерші. А Мірьям справді провела гідний урок: пояснила нову тему, закріпила її, поставила питання та встигла з творчою роботою:

            – Я отримала справжнє задоволення від вдалої праці і гарне намисто, яке цілком заслужила.

            Зіві Смілянська під час свята виконувала обов’язки директора:

            – Зазвичай, ми проводимо день самоврядування у веселому Адарі. Але цього року кожен день місяця був насичений багатьма заходами. Хочу від усіх учениць махону подякувати адміністрації махону та особисто Олені Михайлівні Соболєвій: вона спланувала цей день так, щоб в нашій пам’яті надовго залишилися приємні спогади.

            Свято скінчилося, наші дублери отримали заслужені подарунки. А ми відпочили. Відчули себе в ролі учнів, згадали своє золоте дитинство. А ще зрозуміли, що наші дівчата здатні замінити нас у будь-якій справі. Треба тільки докласти зусиль.

Ірина ЛАЗАРЄВА