Сила жінок — наша перемога

Як зараз необхідні сили та впевненість у майбутньому! Де їх взяти? Цю проблему успішно вирішує Єврейська громада Дніпра. В першу чергу — відпочинок членів громади. Особлива увага — дітям. Минулого року літній табір для дівчат шкільного віку залишив по собі добру пам’ять. Тому вже в червні почалися запитання від дітей і батьків: чи буде табір цьогоріч?

Дозвіл отриманий. І ось директорка табору Лея Лазарєва збирає команду однодумців і пропонує програму. Однодумці — дівчата, які тільки-но закінчили махон, «Бейт-Хану» або ще продовжують навчання. Вони будуть мадрихами у таборі. Три загони, натовп відпочивальників і чудовий старт табору «PlayBack». Повертаємося до свого коріння, згадуємо наших праматерів і героїчних єврейських жінок і набираємося сили. Бо саме сила жінки здолає всі перешкоди.

Табір розмістився в гостинних приміщеннях «Бейт Хани». Саме тут створили ігрове поле життя. Кожен загін виборював перемогу і йшов до Храму.

День перший. Відкриття табору було гучним. Все почалося з відомої гри «Хто я?». На 72 картках були зображені реалії громади нашого міста. До кінця відпочинку кожна дівчина зібрала свій альбом на згадку про табір. Вже в перший день дівчата зрозуміли, що нудно не буде. Пісня табору у виконанні Рози, Рахелі та Хани Нахшон стала провідним мотивом відпочинку: «Ми не випадково залишилися саме тут, ми не одні, підтримка Творця завжди з нами, і ми виконаємо свою місію».

День другий. Його присвятили цариці Естер, про яку ми читаємо кожного Пуриму. Дівчата відзначили її скромність, силу духу, сміливість — все, що допомогло врятувати єврейський народ від загибелі. На дівчат чекала поїздка у «FlyKids». Ось де був справжній вибух енергії! Потім Шейна Смілянська дала урок. Дівчата обожнюють її слухати навіть влітку. Невимушена атмосфера, можливість задати актуальні питання і отримати відповіді про все, що хвилює. А коли треба випустити пар — пінна вечірка.

День третій. Хана, мати пророка Шмуеля, відома незвичайними якостями, але в першу чергу молитвами, які були почуті Б-гом. Розмова про молитву вилилася у справжню дискусію. Але дійшли висновку: Б-г чує кожну і все виконує тоді, коли це необхідно саме цій людині. Це був четвер, у синагозі читали Тору, й дівчинка з Покрову отримала єврейське ім’я. Як раділи всі дівчата, хоча тільки декілька днів тому познайомилися з Мірьям Опаліхіною! Засипали цукерками і подарунками, співали «Мазаль Тов», замовили смачний торт і навіть підкидали Мірьям на стільці. Потім дівчата самостійно зробили подушки для сну, щоб одразу після пробудження казати «Моде Ані». Кожна отримала книжечку «Благословення після їжі» з логотипом табору. День завершився веселою грою «Капуста».

День четвертий. П’ятниця, час, коли євреї готуються до шабату. Дівчат чекало цікаве оповідання про нашу праматір Сару, свічки якої горіли впродовж усього тижня і хали залишалися м’якими. Що встигли зробити перед Суботою? Дуже багато. Перший загін приготував смачний десерт і оригінальні шабатні вироби. А інші дівчата відправилися з особливою місією — роздавати євреям шабатні свічки. Вони заходили до численних галерей «Менори», до Хеседу, завітали до торгівельного центру «Мост-Сіті». Сорок комплектів свічок потрапили до єврейських жінок. Сподіваємося, що саме в цей шабат білі янголи завітали до сорока родин. А біля дверей синагоги на асфальті залишилися величезні літери і цифри — час запалювання, щоб ніхто не забув і не переплутав.

День п’ятий. Праматір Рахель — терпляча, гарна зовні та всередині. Вона вміла чекати, вірити і залишалася на своєму шляху. А ще завжди була бажаною для свого чоловіка Яакова. Дівчат чекав справжній майстер-клас з виконання зумби. Ця фітнес-програма на основі латиноамериканських танців дуже сподобалася всім, незалежно від віку. Повернулися до «Бейт Хани» з потрійною силою. Вибухи сміху розносилися повсюди. Та кульмінацією став невеличкий епізод, який досі перед очима. Я в цей час випадково опинилася у внутрішньому дворику «Менори». Назустріч йшла жінка з сірим обличчям, повним смутку та болі. «Мабуть, до нашої лікарні», — подумала я й опустила очі. І раптом вибух сміху за воротами «Бейт-Хани». Я здригнулася: як цій жінці слухати дитячий сміх? Але її обличчя раптом осяяла посмішка, і вона промовила: «Варто жити!». Дякую вам, дорогі дівчата! Ви підняли настрій навіть хворій людині.

День шостий. Наша праматір Лея — жінка з нелегкою долею. І все ж таки в ній завжди вирували сили для допомоги іншим. День присвятили шліхуту — особливій місії, започаткованій нашими ребе по розповсюдженню єврейства. Як важливо посланцям бути уважними, тактовними, не відвернути євреїв, які довгий час соромилися свого єврейства. Дівчата саджали квіти і в подарунок отримали пульверизатор — щоб ніжно і трепетно доглядати квітку, як і кожного єврея на твоєму життєвому шляху. Цікавим був урок на цю тему у Шейни Сегаль.

День сьомий. Чудово, коли у людини є вибір і коли вона обирає гідний шлях. Так було з моавітянкою Рут, про яку дівчата згадували з любов’ю. Крок за кроком серед нелегких випробувань — і ось нагорода: твій онук — сам цар Давид. Дівчата теж вибрали своє дозвілля — подорож до парковго комплексу «Berry Land». Спочатку купалися в басейні, а потім каталися на катамаранах. Було багато задушевних розмов та веселощів через край. Додому повернулися, коли смеркалося, — втомлені й радісні.

День восьмий. І знову разом з дівчатами пройшла цей день одна з наших праматерів — Рівка. Її історія надихнула дівчат плести яскраві браслети. Дівчата поринули у світ строкатих ниток, створювали візерунки і вчилися зав’язувати акуратні міцні вузли. Посил такої роботи: нехай наші вузли життя перетворюються на гарні візерунки долі. Мені пощастило саме в цей день поспілкуватися з дівчатами. Галасливі, вони перебивали одна одну й розповідали про найяскравіші моменти відпочинку. Ввечері цього дня був фарбренген, присвячений Леві-Іцхаку Шнеєрсону. Дівчата запалили свічки для піднесення його душі до престолу Всевишнього й виконували нігуни під перебір гітарних струн.

День дев’ятий. Він збігся з річницею йорцайту ребе Менахема-Мендла Шнеєрсона. Тому згадали дружину ребе — праведну Хаю-Мушку. Шейна Смілянська говорила про силу тиші, бо Хая-Мушка була непомітною поруч зі своїм чоловіком. Але ребе не раз відзначав її скромність і любов до кожного єврея. Дівчата в цей день працювали в центрі психологічної підтримки «Ор шалом» і малювали картини на полотні за допомогою текстурної пасти. Лея Лазарєва від імені всіх дівчат подякувала Наталії Медведєвій, яка зробила цей день таким насиченим і неповторним.

День десятий. Закриття табору. Дівчата заздалегідь приготували справжні невеличкі фільми про мезузу, шабат, кашрут. Вони більш нагадували рекламні ролики, але скільки фантазії та сил було вкладено в їхнє створення! Професійне журі у складі шановних Аліни Олександрівни Теплицької та Римми Семенівни Аронової оцінило роботу кожного загону і підвело підсумки. Переможцем по кількості набраних балів став старший загін. Особисто отримали сертифікати в кошерну крамницю Рівка Мільман, Хана Нахшон і Гнеша Хефер. А ще в цей день дівчата відзначили день народження Малі Мариновської та зробили прощальну фотосесію. Нікому не хотілося розлучатися, але тішила думка: відпочинок був чудовим, і скоро зустрінемося в школі та махоні.

Лея Лазарєва зазначила, що табір «PlayBack» став можливим завдяки постійній підтримці Єврейської громади Дніпра та особисто реб Шмуеля, рабина Реувена та ребецен Хани Камінецьких. Також вона подякувала старшій вожатій Шейні Сегаль та відзначила креативних і невгамонних мадріхів: Малку Брез, Мірьям Лазарєву, Розу Нахшон, Левану Опаліхіну, Зіві Смілянську, Неттту Шабатову, Адель Яндюк. Лея виділила особисту участь і допомогу сім’ї Смілянських: Одома — за організацію кошерного і смачного харчування і Шейну — за цікаві тематичні уроки.

Ми виконали всі задуми, які спланували заздалегідь, — підвела підсумок Лея. — Головне — повноцінний відпочинок та глибока духовна насиченість, які додали сили і дівчатам, і мадрихам. Тепер впевнено долаємо перешкоди на шляху до Третього Храму

Ірина ЛАЗАРЄВА