Шляхами милосердя

Мені пощастило познайомитися з роботою фонду через п’ять років після його створення. Хто не знав цю затишну будівлю за кінотеатром «Панорама»? Два поверхи вмістили в собі безліч невеликих кімнат, де завжди кипіла робота. Хесед щоденно вирував, мов мурашник. Допомога малозабезпеченим, непрацездатним, людям похилого віку, клуби за інтересами, дитячий садочок – це була тільки вершина айсбергу. Які сили були у співробітників, щоб приймати сотні людей, домовлятися про допомогу, шукати шляхи для вирішення проблем, при цьому створювати чудові програми до кожного свята і встигати нагодувати, втішити, підбадьорити і просто посміхнутися.

З Хеседом того часу у мене пов’язані чудові спогади. Дитсадочок, де мій син вперше відчув себе євреєм і знайшов друзів на все життя. Клуб «Тіква», який дав мені роботу і впевненість, що життя прекрасне попри всі негаразди. Поїздки на море, коли поруч працювали люди, для яких не існувало відпочинку. Їм потрібно було дарувати цей чудовий відпочинок іншим.

Найголовніше у фонді – люди, з якими і до цього дня зберігся зв’язок. Як приємно бачити на сайті громади світлини з приводу святкування річниці Хеседу! Обличчя людей, які творили й продовжують творити добро. Я вдячна долі, що багато років тому звела мене з чудовими жінками: Любов’ю Григорівною Кісс та Вікторією Григорівною Опаленко. Хтось може сказати: «Що тут такого? Люди просто виконують свою повсякденну роботу». Не просто! Щоб працювати в Хеседі, потрібні неабиякі душевні сили. А головне – милосердя та співчуття.

Це не високі слова. Милосердя – це здатність взяти на себе страждання іншої людини, щоб полегшити її біль. Співробітники Хеседу – це справжні ентузіасти, натхненні

ідеєю допомогти тим, хто потребує співчуття та допомоги.

На довгі роки Хесед став для моєї родини своєрідною чарівною паличкою. Не потрібен навіть дзвінок про допомогу: Хесед завжди оформить патронаж, придбає ліки, видасть памперси. Після клубу «Тіква» мій син потрапив до «Ядіду» – клубу для молодих людей

з особливими потребами. Саме тут полегшують долю тих, чий світ обмежений інвалідним візком та чотирма стінами. Минулого літа, коли була у рідних в Ізраїлі, зустріла колишнього вихованця «Ядіду» Сашка Епштейна. Жонатий, виховує своїх синів і з великою теплотою згадує «своє життя з Хеседом».

Зараз Хесед працює у комплексі «Менора». Шостий поверх – своєрідна сходинка, де існує незрима межа між добром і злом. Що б не відбувалося навкруги, у Хеседі завжди затишно і тепло. До речі, зверніть увагу на кнопку шостого поверху у ліфті. Скільки б зусиль не докладала прибиральниця,  кнопка виглядає потертою. Це не дивно: кількість людей, які йдуть за допомогою, не зменшується.

За часів війни Хесед виконує нові функції. Зараз мало забезпечити людей матеріальною допомогою. Зараз як ніколи потрібне душевне тепло, лагідне слово, які дарують співробітники Хеседу. І не дивно, що саме до них тягнуться не тільки люди похилого віку, Хесед став символом мужності, незламності, підтримки та допомоги для всіх. Немає жодного члена громади, кому невідомо слово «хесед», яке в перекладі так і звучить – «милосердя».

З днем народження, наш любий Хесед! Всім співробітникам – миру, здоров’я, наснаги, душевних сил та матеріальних статків. Мазаль тов, наша чарівна паличка, наш благодійний фонд «Хесед Менахем»!

Ірина ЛАЗАРЄВА

Фото djc.com.ua