Щасливої дороги!

18 червня відбувся випускний бал для дівчаток махону. Це було урочисте і водночас зворушливе прощання з чотирма випускницями. Наш одинадцятий клас відрізнявся неймовірною згуртованістю, креативністю та бажанням нести радість кожної миті. Дівчата самі вигадали цікавий сценарій, зняли безліч відео про своє навчання, про вчителів та друзів.

            Кафе у комплексі «Менора» було оформлене на кшталт церемонії «Оскару»: червона доріжка, оксамитові огорожі, блискуча фотозона. На бал прийшли мами та бабусі випускниць, молодші брати та сестри, вчителі махону. Наші неперевершені випускниці весь час були на сцені. Вони коментували відео, поздоровляли вчителів, та розплакалися, промовляючи щирі слова для матусь.

            Урочиста частина почалася з відео Ребе, де пролунали мудрі настанови для тих, хто починає самостійне життя. Дівчата з гумором розповіли про шкільні роки, ілюструючи свої враження веселими відео. Директорка махону Рахель Мільман відзначила незвичайну згуртованість дівчат та побажала тримати цей зв’язок у майбутньому. Перша вчителька Олена Михайлівна Соболева подарувала дівчаткам яскраві зірки з натяком на їхню індивідуальність. А класна керівниця Галина Борисівна Мєлкова презентувала парасольки, які захистять від негоди у різних куточках світу.

            Так, життя триває, і дів­чатка роз’їдуться вчитися окремо одна від одної. Шейна Смілянська, викладач традицій та мама однієї з випускниць, побажала дівчаткам знайти своє призначення та побудувати справжній шолом-байт. Випускниці виконали пісню для матусь та привітили своїх подруг з махону, передавши їм естафету здобуття знань. Вчителі отримали фотографії випускниць та сувеніри з мудрими висловлюваннями. Мені, наприклад, дістався такий: «Коли прийде Машиах, в перших рядах його привітають ті, хто вчить маленьких дітей».

            Час біжить стрімко. Виходять у доросле життя Рівка Нахшон, Хана Пшенична, Зіві Смілянська, Хана Юдович. Разом з ними у інших країнах теж випускниці цього року. Вони обов’язково досягнуть своєї мети, знайдуть своє щастя. Вони неодмінно повернуться. Можливо, стануть нашими колегами і будуть викладати традиції, можливо, приведуть до махону своїх дітей. А поки перед ними широка дорога, яка буде плідною та щасливою.

Ірина ЛАЗАРЄВА