Подарувати зимову казку

Для дівчаток громади зимові канікули вже давно асоціюються з довгоочікуваним табором. Цього року він проходив під назвою «П’ять почуттів». Мету було визначено одразу: слух, нюх, смак, зір і дотик — кожне почуття важливе, кожен орган потрібен.

Саме через наші почуття ми можемо виконувати заповіді, творити добро, краще бачити й чути одне одного, з теплом і увагою сприймати світ навколо.

Про кожен день цієї зимової казки розповіла директорка табору Лея Лазарєва.

День перший

Відкриття табору відбулося у затишному навчальному корпусі Міжнародного гуманітарно-педагогічного інституту «Бейт-Хана». Дів­чатка об’єдналися у три загони, і вже з перших хвилин у таборі панували радість і тепло. Старша вожата Роза Нахшон ознайомила учасниць із програмою: кожен день буде присвячений окремому почуттю — його значенню та практичному застосуванню.

Після цього вона представила вожатих — учениць старших класів махону «Бейт Хая Мушка» та студенток «Бейт-Хани»: Мар’яші Глік, Рівку Мільман, Рахель Нахшон, Хаю Романовську, Малкі Стамблер, Нету Шабатову та Адель Яндюк. Дівчатка вивчили пісню загону, пісню табору та веселий танок.

День другий

Цей день був присвячений зору. Дівчата говорили про те, скільки заповідей можна виконувати за допомогою очей і чому зір — це не просто здатність бачити, а справжній інструмент душі. Вчилися дивитися на людей «правим оком» — помічати добро, сильні сторони, внут­рішнє світло.

Під час гри «Коробка» дівчатка навпомацки вгадували предмети, відчувши, наскільки складно без зору і яким великим даром він є. За активність та участь усі отримали додаткові бали, а в ляльок-принцес з’явилися очі — важливий символічний момент.

На майстер-класі оздоб­лювали дзеркала і писали компліменти одна одній. Говорили про те, що дзеркало — як душа: у нього важливо дивитися з любов’ю й уміти бачити в собі та в інших хороше, навіть коли це не одразу помітно.

День третій

Темою дня стало почуття смаку. Йшлося не лише про смак їжі, а й про «смак слів» — про силу мовлення, вплив слів єврея на світ, про благословення, які очищують простір довкола нас. Дівчатка вчилися уважно ставитися до своєї промови, говорити дбайливо й з любов’ю, щоб, не дай Б-г, не образити й не поранити словом.

Цей день справді був «смачним»: дівчата готували шоколадні молочні цукерки, обираючи начинки на власний смак. Було багато вигадки, радості й щирих посмішок.

День четвертий

У п’ятницю, напередодні Шабату, день присвятили дотику. Говорили про важливість відчувати світ тілом — руками, ногами, рухом. Обговорювали, які заповіді можна виконувати через дію: допомагати, підтримувати, ділитися, йти туди, де ти потрібен, і бути активним у добрі.

Цей день став днем активності. Частина дівчат вирушила на ковзанку, де тренувалися координація, баланс і витривалість. Інші побували у «FlyKids», де стрибали, лазили та активно взаємодіяли з простором. Діти отримали море емоцій і прожили тему дня не лише в словах, а й у дії.

День п’ятий

Тема слуху об’єднала розмови про важливість чути молитви, добрі слова, настанови та одне одного. Протягом дня проходила гра «КДБ»: вожаті виконували роль Єцер-Тов, а дівчатка-«ловці» — Єцер-Ара. Сенс гри полягав у тому, щоб навчитися прислухатися до свого внутрішнього Єцер-Тов і робити правильний вибір.

На творчому майстер-класі дівчата виготовляли та прикрашали органайзери для ватяних паличок і дисків — символічний та корисний виріб. Особливо зворушливою стала гра «Почуй мене!», під час якої вожаті в навушниках намагалися зрозуміти свої загони. Це допомогло відчути, наскільки складно жити без слуху і яким великим даром він є. День вийшов глибоким, емоційним і дуже усвідомленим.

День шостий

Нюх — особливе почуття, через яке ми також можемо служити Всевишньому. Говорили про традиції, чистоту та приємні аромати. На майстер-класі з виготовлення мила ручної роботи кожна дівчинка обирала свій аромат і створювала унікальний виріб. День доповнили інтерактивні ігри на розпізнавання запахів.

День сьомий

В останній день табору прозвучали слова щирої вдячності. Директорка табору подякувала мамам за довіру, Єврейській громаді Дніпра та МДПІ «Бейт-Хана» — за підтримку і можливість подарувати дітям ці світлі дні.

Група табору буквально вибухнула позитивними відгуками батьків. Для багатьох родин цей табір став справжнім подарунком.

Старша вожата Роза Нахшон поділилася враженнями:

— Тиждень був розписаний майже по хвилинах. Батьки довірили нам двадцять одну дівчинку віком від шести до дванадцяти років. Ніхто не нудьгував, емоції вирували. Але найважливішою, на мій погляд, була духовна наповненість кожного дня. Щиро дякуємо Єврейській громаді Дніпра та адміністрації МГПІ «Бейт-Хана» за можливість подарувати дітям цю зимову казку.

Ірина ЛАЗАРЄВА