Які почуття на початку війни володіли тими, хто залишився у Дніпрі? Відчай, розпач, невпевненість та розгубленість. Перемогли бажання жити, працювати, підтримувати тих, хто був у важкому фізичному та моральному стані. Що допомогло подолати душевний неспокій? Звісно ж, віра у Б-га та громада, часткою якої був і є кожен з нас. Громада, яка ні на мить не припинила свого існування.
За роки війни помітно збільшився інтерес до юдаїзму та єврейських традицій. Навіть закоренілі атеїсти звернулися до Всевишнього. А як інакше? Куди ми без Б-га? У зв’язку з цим стартував рух євреїв Лівого берега. Він став можливим при активній підтримці Єврейської громади Дніпра та рабина Шмуеля Камінецького. Цей рух очолив голова «Єшивас Любавич України» рабин Еліягу Хефер.
«Єшивас Любавич України» як учбовий заклад для майбутніх рабинів та посланців Ребе не потребує багатьох слів. Єврейські хлопчики віком від дванадцяти років під керівництвом досвідчених викладачів навчаються багатьом дисциплінам єврейського циклу. Слава про єшиву на вулиці Широкій поширена далеко за межами України. Тому серед учнів є хлопці з різних країн світу. Їх не лякають воєнні дії, бо вони впевнені: Всевишній оберігає місто Ребе. А ще вони не тільки вчаться, але й виконують багато добрих справ. Особливо кожному подобається заповідь Тори – Агават Ісраель. Любов до ближнього виховується тут на кожному уроці, і це підтверджують ті справи, які хлопці виконують щоп’ятниці.
На лівому березі нашого міста проживає багато євреїв. Деякі з них мають можливість відвідувати «Золоту Розу» та синагогу на Коцюбинського. Але є такі, хто в силу фізичного здоров’я інколи не можуть навіть вийти з дому. Учні «Єшивас Любавич» приходять до євреїв, приносять шабатні свічки та смачні хали. Вони тактовно розпитують про здоров’я та потреби євреїв, щоб розповісти про це рабину Еліягу Хеферу та його жінці Марьяші. Ця молода сімейна пара не злякалася труднощів та повернулася до України зі своїми шістьма дітьми, щоб навчати інших дітей та прищеплювати їм любов до кожного єврея.
Весь місяць Елул учні єшиви трубили в шофар, розповідали про Тішрей та запрошували усіх бажаючих провести з ними осінні свята. І свята пройшли на славу. Величезна сукка на території «Єшивас Любавич» вмістила багатьох бажаючих. Разом із релігійними сім’ями в ній сиділи ті, хто вперше прийшов на святкування Суккоту. Деякі не розуміли, що робити з атрибутами свята, і рабин Еліягу терпляче пояснював кожен крок у виконанні заповідей. Такими ж серйозними були й хлопці. Їх зовсім не дратували чоловіки і жінки похилого віку, бо вони знали: потрібно тільки зробити перший крок. А потім кожен зрозуміє велику силу слів Тори та буде жити з Б-гом у серці.
– Я з донькою вже давно відкрила шлях до «Золотої Рози» на свята. Але для мене це не дуже зручно, бо живу на лівому березі, – поділилася своїми враженнями Даніела Євсега. – Та ось прийшло запрошення на свята від сім’ї Хефер. Дуже тепла атмосфера, можна навіть сказати – сімейна. Виховані діти, уважний рабин Еліягу, привітна хазяйка Марьяші. А скільки смаколиків було приготовлено! Суккот став справжньою насолодою. Але, як виявилося, нас чекають не тільки на свята. Тепер у євреїв Лівого берега також є можливість не порушувати шабат, користуючись транспортом.
Рух євреїв Лівого берега – це не просто осередок життя нашої громади. Це наочний доказ того, що громада квітне, розвивається і зміцнюється навіть у шалені часи війни. Всі ми чекаємо миру, повернення рідних і близьких людей, що зараз за кордоном. Живемо, молимося, працюємо, створюємо нове і дякуємо за кожну хвилину, даровану Всевишнім. І звісно ж, радіємо створенню ще одного осередка єврейського життя у нашому місті.
Рабин Еліягу Хефер та його дружина гостинно запрошують усіх євреїв Лівого берега приєднатися до їхньої спільноти.
Телефонуйте: +380932294831 – Рабин Элиягу, +380932294832 – ребецен Марьяші.
Ірина ЛАЗАРЄВА
ЩЕ СТАТТІ
Рабин Камінецький обговорив ситуацію в Раді євреїв-ветеранів
Мелодії душі: ювілей Оксани Резанової
Свято для малечі