Місяць ав має трагічну історію. Існує багато обмежень у перші дні ава. Але саме в місяці ав є дата, що відкриває духовну підготовку до елула та Грізних днів тішрею.
Це Ту бе-Ав — свято молодості, кохання та надії на світле майбутнє. Відповідно до Мішни цього дня «доньки Єрусалима» позичали одна в одної білий одяг, щоб «не бентежити незаможних», одягали, а потім співали і водили хороводи у виноградниках з метою знайти нареченого. Цей обмін одягом мав показати, що важливі не краса і добробут, а сила сердець. Дівчата співали слова з Тааніт: «Юнак! Підійми свої очі і зроби свій вибір, обери собі дружину. Не дивись на красу, дивись на сімейство».
«Не дивись на красу» — це назва веселої вистави, яку підготували і показали в день 15 ава учасники театральної студії будинку для людей похилого віку «Бейт Барух». Тонкі і зворушливі вірші, пісні, фрагменти зі знайомих п’єс — все це стало основою сценарію. Серед глядачів не було байдужих. Ворушилися губи на відомих рядках віршів. Підспівували вголос пісні молодості. Вся вистава звучала українською. Було радісно бачити, як люди, в основному переселенці зі сходу, із задоволенням смакують слова співучої мови.
Хочу відзначити учасників театральної студії, які дарують радість глядачам. Вони — люди похилого віку — знаходять сили та бажання ходити на репетиції, вчити слова віршів та пісень. Попри негаразди з фізичним здоров’ям, попри душевний неспокій. Це Алла Злобіна, Олена Лисенко, Борис Міневич, Валентина Мірошніченко, Тетяна Нізевич, Галина Шуліка та Юрій Флешман. Не можу називати їх по-батькові, бо ці люди юні душею. Величезна подяка музичній керівниці Галині Лєйкіній, яка втілює у життя всі забаганки численних сценаріїв.
Вистава пройшла блискуче, довго не вщухали оплески.
Але вже наступного тижня нова робота — «Свята тішрею». Він розрахований на дитячу аудиторію, тому що у вересні «Бейт Барух» чекатиме на улюблених гостей — учнів ліцею №144 імені Менахема-Мендла Шнеєрсона. А поки — останній місяць літа і репетиції. Бо діти — не тільки вдячні, а й вимогливі глядачі.
Ірина ЛАЗАРЄВА





ЩЕ СТАТТІ
Мій тато Марик
«Чай Висоцького, цукор Бродського»
Тора об’єднує міста