Наші плоди

Основним лейтмотивом свята стала знаменита хасидська фраза «Коли орють і сіють – врожай обов’язково зійде». Вперше ці слова прозвучали у книзі «аЙом Йом», яку написав наш Ребе Менахем-Мендл Шнеєрсон вісімдесят років тому. На цю справу його надихнув попередній Ребе. У хасидів прийнято щодня читати уривки цієї книги.

            Традиційно на сцену запрошували учнів кожного класу. Всі вони отримували нагороди, бо незважаючи на тяжкі умови навчання, на постійні сирени, на вибухи та відключення світла, хлопці досягли неабияких успіхів. Про це повідомив ведучий свята Давид Васьковський і назвав нові чергові звання для справжніх бійців армії Всевишнього, якими є учні єшиви. Виступ головного рабина Дніпра реб Шмуеля Камінецького був коротким. Він підкреслив, що в нашому житті немає випадковостей: Всевишній кожного приводить туди, де він живе, приводить для зміцнення та розповсюдження Тори.

            Урочиста частина змінилася справжніми інтелектуальними іграми, в яких прийняли участь діти та їхні батьки. Командна гра захопила дорослих не менше, ніж школярів. Кожному хотілося стати переможцем та отримати насолоду від власної обізнаності у доволі важких питаннях хасидизму.

            Єшива завжди радувала глядачів своїми невеличкими фільмами про життя школярів. Цікаві сюжети, участь усіх дітей, кадри, які розчулюють кожне серце – це про майстерність виконання відео. Забруднене середо­вище і повітря? Їх можна очистити словами Тори! Бажаєте жити за Торою? Учні єшиви продемонструють, як це зробити. І обов’язково розкажуть, які вади батьків вони хотіли б наслідувати. Ще одне відео – вчителі початкової школи з любов’ю саджають у горщик маленький паросток, який згодом виросте у справжнє дерево. Саме про це буде фільм, де поєднали шкільні фото учнів та фото дорослих випускників єшиви. Вони продовжують навчання у знаменитих єшивах по всьому світу, служать у військах ЦАХАЛу та лавах ЗСУ, виховують своїх дітей. І це той врожай, який можуть збирати вчителі єшиви.

            Виступ директорки єшиви Хани Сегаль нікого не залишив байдужим. Вона подякувала громаді міста та реб Шмуелю Камінецькому за можливість гідно навчатися в умовах війни та звернулася до всіх учителів зі словами подяки:

            – Вчитель – непросте слово. Це слово треба писати з великої літери. І промовляти його голос­но. Адже ви ті, хто день у день кожному зі своїх учнів дарує частинку себе. Ви даєте знання, ділитеся своїм досвідом і зрештою даруєте своє серце. Ви допомагаєте учням обрати правильний шлях у житті. І в тому,що учні стають добрими людьми, є ваша велика заслуга. Ви навчили не боятися, не здаватися і вірити в себе, знати, хто такий хасид і як запалювати ліхтарі навколо себе для інших. Кожен із вас зміг стати прикладом, який надихнув на певні досягнення. Це ви перетворили тонкі паростки, іноді колючі, на величезний плодовий сад. Їхні діти – це ваші онуки та правнуки.

            Кожен вчитель отримав у подарунок горщик з деревом та книгу «Як говорити, щоб діти нас слухали. Як слухати, щоб діти з нами говорили». Свято завершилося справжнім феєрверком та побажаннями мирних канікул.

            Хочу звернутися до усіх вчителів єшиви не як колега, а як мати випускника. Скільки сил та терпіння у наших викладачів! Скільки зусиль вкладено у паросток, інколи колючий, на ім’я Шнеор-Залман Лазарєв! Ці уроки не пройшли даремно. Хлопець зрозумів та засвоїв надважливу життєву науку – бути Людиною і завжди йти шляхами Тори. Він зростав у справжній сім’ї, де був цікавим кожен його крок. Викладачі раділи його успіхам та переживали його проблеми. Вони підтримували його під час хвороби, переймалися, як у зимову стужу він доїде додому на велосипеді, цікавилися його планами на майбутнє. І вчили! Всьому! Навіть, коли здавалося безглуздям після чергових вибухів розповідати про історичні події, навчати українській граматиці, розв’язувати складні задачки з математики та вимовляти англійські слова без акценту. Величезна подяка вам, шановні вчителі. Хлопець успішно здав НМТ та готується до вступу у вищий навчальний заклад. Всім бажаю мирного відпочинку. Набирайтеся сил – на вас чекають нові паростки!

            На підвіконні стоїть невеличке деревце, яке мені подарували учні єшиви на випускному вечорі. У майбутньому воно стане справжнім велетнем, якщо за ним доглядати. На холодильнику – магніт для сина з важливими словами з книги «аЙом Йом». У душі – радість від кожної хвилини та вдячність Всевишньому за можливість навчати дитину у найпрестижнішій школі – єшиві життя.

Ірина ЛАЗАРЄВА