Літній ретріт «Ган Леві-Іцхак 5783»

Як не впасти духом під час нічних прильотів, вибухів, страху та невідомості, коли б’ється серце, коли не можеш додзвонитися близьким? Що вселяє надію? Беззаперечна довіра Всевишньому та підтримка громади. Підтримка та допомога у всьому. Тож жодні потрясіння не змогли скасувати літній ретріт для шаліахів Ребе у нашій громаді.

            Літній відпочинок на базі «Kohavi Forest Club» став можливим завдяки єврейській громаді Дніпра, Міністерству у справах діаспори та боротьби з антисемітизмом Ізраїлю, «Mosaic United» та «JRNU Chabad Ukraine». Табір «Ган Леві-Іцхак 5783» ‒ це справжня казка, спогади про яку залишаються на довгі роки.

            Чим відрізнявся відпочинок цього року? Насамперед, величезною кількістю дітей: від тримісячних, що мирно сопіли у візках, трирічок, що з вереском вилітали з довгої труби на ігровому майданчику, до статечних підлітків, які проводили заняття для малюків вдень, а ввечері самі згадували дитинство. Діти були всюди: на ставку із золотими рибками вони спостерігали, як розпускається латаття. У будиночку біля ставка щодня слухали оповідання мад­рихів. На річці намагалися зловити бабок та водомірок, будували замки з піску.

            У похмуру погоду вирушали на ігровий майданчик, до кімнати, заповненої іграшками: великі будиночки, басейн із кульками, кегельбан, ігри, що розвивають. Алеями носилися відчайдухи на велосипедах, самокатах, квадроцик­лах. При цьому обов’язково дотримувалися правила бути уважними: на дорозі зустрічаються діти. Щодня купалися у басейні, з’їжджали з гірки, ловили молодших під час спуску, грали у теніс, футбол, волейбол, вчили батьків кататися на моноциклах. Дитячі голоси лунали від світанку до заходу сонця, і це стало справжнім відпочинком для очей, для душі, для тіла.

            Дорослі також не сумували. Синагога, річка, басейн, риболовля, спортивні змагання, конкурси, фарбренгени і, на мою думку, головне – спілкування. У будь-який час дня у будь-якому куточку бази можна було побачити групу жінок або чоловіків, які щось гаряче обговорювали чи уважно слухали. Можна, приєднавшись, зрозуміти, наскільки цікава тобі ця тема, і взяти участь у розмові. Це не було схоже на традиційні уроки та лекції, де ти лише слухач. Це була жива розмова, актуальна, злободенна, після якої хочеться змінювати себе і своє оточення на краще. Сімейне щастя, подружні стосунки, виховання дітей, зв’язки з близькими людьми – ці теми стали центральними на уроках Хани Сегаль, Даніели Лістенгурт, Шейни Смілянської.

            Багато цікавих подій випало вже на першу зміну табору. Відсвяткувала свою бат-міцву Рахель Нахшон. Вперше надів тфілін Менахем-Мендл Лістенгурт. Від душі веселилися хлопчаки на бар-міцві Якова Щербини. Весело минули дні народження Хаї-Діни Бяльської, Рахелі Сегаль, Малі Маріновські.

            У йорцайт реб Леві-Іцхака Шнеєрсона, ім’ям якого названо табір, пройшли чоловічий та жіночий фарбренгени. Прозвучали історії про рабина Катеринослава, мужню людину, яка не зрадила вірі в найважчих випробуваннях. Цього дня згадували і Олександра Абрамовича Фрідкіса, який передчасно покинув наш світ. Багато теплих слів було сказано про людину, що стояла біля витоків нашої громади.

            До речі, імпровізовані фарбренгени були практично щодня. Працівники кухні готували так смачно та різноманітно, що виникала думка про постійні святкові трапези. Цьому сприяли і щоденні виступи найкращих спікерів нашої громади. Ми чули і хвилинні уроки з тижневих розділів Тори, і коментарі Ребе на кожен день, і просто майси та сіпури. Особливою родзинкою були короткі представлення промовців від Зеліга Бреза. Для кожного він знаходив точні, ємні визначення і до останньої секунди тримав у напрузі аудиторію: хто ж зараз буде оповідачем?

            Шабати у таборі – особ­лива тема. Вже напередодні розпочиналося свято. Спочатку малюки під керівниц­твом мадрихів Хаї Сегаль, Рівки Нахшон та Фані Гайсинської робили хали. Діти старанно заплітали кіски, поливали шоколадом свої вироби, посипали різнокольоровими солодкими кульками і дбайливо вкладали на лист. Жінки показували свою майстерність: хали з 12 кісок – це не межа. Потім рум’яні хали були на кожному святковому столі, і чоловіки благословляли хліб шабату. З наближенням суботи мінялося все довкола: святково вдягнені жінки та діти, урочисті чоловіки у капелюхах. Атмосфера святості огортала всю територію, яка ще кілька годин тому була просто базою відпочинку. Неймовірно, але багато працівників вітали нас такими важливими сьогодні словами: «Шабат шалом!» – «Мирної суботи!».

            Після Авдали життя знову починало кипіти у звичному ритмі. Разом із гостями, що приїхали, грали у футбол, будували «місто мрії», захищали свій проект і пристрасно бажали, щоб саме в нашому мегаполісі жили всі євреї до зведення Третього Храму. А ще вирішували, хто крутіший, в інтелектуальній грі, яку підготувала Аліза Рабінович.

            Чим ще відрізняється цей відпочинок від попередніх? Згуртованістю. І не тому, що це рік Акель, коли всім потрібно зібратися разом і наближати прихід Машіаха. І не тому, що тобі знайомі практично всі, з ким пощастило відпочивати. Напевно, правда у тому, що не лише щастя поєднує людей. Громада справді стала єдиним цілим у роки війни, справж­нім монолітом, який може протистояти будь-якій біді. Це дуже помітно у таборі. Варто почути дитячий плач, і вже десяток мам і тат зриваються з місця, намагаючись втішити, допомогти, розшукати загублену іграшку. Варто лише натякнути на проб­лему, що гризе зсередини, як обов’язково знайдеш відповідь у ненав’язливих уроках Хани Сегаль, читанні Піркей Авот у компанії Оснат Ліберман та Лілах Цопи.

            Відпочинок добіг кінця, і директор табору Лея Брез здійснила ще одну мрію відпочивальників. Що зазвичай залишається після значних подій нашого життя? Спогади. І фотографії.

            А заключний вечірній захід пройшов на новому майданчику, який був оформлений у найкращих традиціях паркового мистецтва. Там розпалили багаття дружби та прозвучали слова подяки спонсорам і організаторам відпочинку. Аліза Рабінович зазначила, що у насичених трудових буднях табір став унікальною можливістю переключитися та відпочити у колі друзів та добрих знайо­мих. Лілах Цопа назвала свою сім’ю частиною величезної родини табору та громади. А Хая Прасолова побажала всім спонсорам бути записаними до Книги Життя, здоров’я, благополуччя та процвітання.

            П’ятдесят сімей громади, понад сто двадцять дітей чудово відпочили в таборі «Ган Леві-Іцхак 5783». Велика подяка спонсорам: Міністерству у справах діаспори та боротьби з антисемітизмом Ізраїлю, «Mosaic United» та «JRNU Chabad Ukraine». Велика подяка нашій громаді та родині р. Шмуеля Каминецького. Дякуємо тим, хто зробив наш відпочинок незабутнім: Зелігу та Леї Брез, Леї Маєвській, Іцхаку Шапіро.

            Настав місяць Елул – останній місяць єврейського календаря перед Рош а-Шана. У цей час прийнято підбивати підсумки минулого року й просити гарного запису до Книги Життя. Усім, хто провів казкові дні на літньому ретриті, є що згадати! Нехай таким мирним, згуртованим і повним чудес буде наступний рік!

Ірина Лазарєва