Лаг ба-Омер — 5786

Лаг ба-Омер — найочікуваніший день між святами Песах та Шавуот. Є певні обмеження підчас відліку Омера, які скасовуються саме  для цього свята. Тому так нетерпляче прагнуть і дорослі, й діти доторкнутися до урочистостей.

Все розпочинається з величезних вечірніх багать, які палають у різних куточках міста. Збираються сім’ями, запрошують друзів, веселяться та розповідають історії з минулих років. Особливо радісно у пансіонах для хлопців та дівчат. Студенти святкують у затишному куточку «Бейт-Хани». Музика, співи та веселий настрій з вечора.

А з самого ранку атмосфера свята відчувається повсюди. В «Менорі» та на подвір’ї комплексу готуються численні розваги. Збираються діти ліцею, махону, єшиви, студенти освітніх закладів, євреї громади. Особ­ливо весело біля вихованців дитсадочка. Кожна дитина до 18 років отримує браслет для майбутньої лотереї. Безліч повітряних кульок у руках дітей та дорослих. На вулиці спекотно, але організатори піклуються про кожного. Є яскраві сонцезахисні убори та пляшки з водою.

Та ось ведучій Давид Васьковський оголошує початок заходу. Звучать слова Любавичського Ребе про необхідність святкування Лаг ба-Омера та проведення дитячих парадів. Головний рабин Дніпра реб Шмуель Камінецький нагадує історію свята і закликає до об’єднання попри вікові, соціальні та інші розбіжності. Він наголошує, що раббі Аківа після страшної смерті своїх учнів не впав у відчай, а відродив нову єшиву з новими послідовниками. Це головний урок сьогодення.

Виступ голови Федерації єврейських громад України рабина Меїра-Цві Стамблера, як завжди, підвищує настрій присутнім безліччю жартів українською мовою. Бо свято — для веселощів. Реб Мойше Вебер бажає всім сили у розповсюдженні світла. Звучать традиційні 12 псукім. Їх проголошують вихованці дитсадочку та учні ліцею, махону, єшиви. Сюрприз від 2-го класу: разом з учителькою Вікторією Плінер вони доводять, що солдати «Цивос Гашем» завжди готові виконувати заповіді Тори.

Настає урочистий момент, без якого не обходиться ні один святковий парад. Виходять учні єшиви з барабанами. На них яскрава форма. Вони одночасно стримані та сповнені енергії. Тиждень йшли репетиції на шкільному подвір’ї. І ось результат: хлопці підіймають палички, і серця починають гулко калатати. Ми живі! Ми вдячні за кожну мить життя. Ми разом! Нас не здолати!

Починається парад, і колона рухається центром міста. Попереду барабанщики. Зупиняються автомобілі, завмирають перехожі. Поліцейські теж завмирають на мить, забуваючи про свої обов’язки. А ми йдемо з діть­ми, онуками, з учнями, з друзями. Єдине ціле — Єврейська громада Дніпра.

Після параду — безліч розваг. Кожен обирає до душі. Малеча стрибає на надувних гірках та батутах. Підлітки обирають тренажери, гладіаторські бої. Обличчя миготять різнокольоровими фарбами — дітлахи замовляють майстрам цілі картини. Учні єшиви пропонують чоловікам надягнути тфілін, дівчата з махону роздають шабатні свічки. Студентки «Бейт-Хани» готують попкорн та солодку вату. Кожен куточок «Менори» заповнений дитячим галасом і сміхом.

На величезному балконі четвертого поверху, де зазвичай святкують весілля, — білі намети. Стоять накриті столи. Діти насолод­жуються бургерами та шаур­мою. Дорослі — салатами та м’ясними стравами. Поруч фотозона, де можна через хвилину отримати сімейне фото. Виступають Меїр-Цві Стамблер, Мойше Вебер, Леві Карелштейн, Йомтов Шуфотинський. Головна думка кожного виступу чітко сформульована реб Меїром Стамблером: «Гіне ма тов уманаїм шевед ахім гам яхад» — «‏Як добре й приємно, коли брати існують разом». Ми дійсно всі разом. І це не тільки гасло всього свята. Це — головна мета життя нашої громади.

Кульмінація Лаг ба-Омер — лотерея. Цього разу нетерплячі діти сидять прямо на сходинках. Хвилюються, просять дорослих повторити виграшні номери, перевіряють свої браслети на руках. А головне — радіють, коли виграє хтось із друзів.

Цього року організатори зробили небувале: кожна дитинка отримала приз. З величезних коробок діт­лахи навпомацки діставали різні речі й були щасливі. Жодна дитина не пішла додому засмученою. Та що там дитина! Ми, дорослі, ще раз зрозуміли просту істину: ми в безпеці, коли поруч громада, яка йде шляхами Всевишнього. Віримо. Виконуємо. Сподіваємося. Радіємо. Живемо!

Ірина ЛАЗАРЄВА

Фото djc.com.ua