Дзеркало життя

Таку назву мав грандіозний захід для єврейських школярок та студенток. Він був присвячений 36-річниці істалкуту – дня, коли покинула матеріальний світ душа ребецен Хаї-Мушки Шнеєрсон. Наш махон носить її ім’я, єврейський ліцей – ім’я її чоловіка, який багато років тому послав сюди з благословенням сім’ю рабина Камінецького, щоб відродити єврейське життя міста.

          Традиційно ми відзначаємо всі хабадьські дати, але для дів­чат дуже важливий саме цей день. Хая-Мушка Шнеерсон – приклад скромності, доброти, милосердя, справжнього служіння Всевишньому для багатьох поколінь.

          У залі урочистостей «Menorah Ballroom» зібралися дівчата з чотирьох учбових закладів міста. Спочатку можна було зробити світлини перед прикрашеним куточком для фотосесії,  дати цдаку,  написати ПАН – листа з найпотаємнішими бажаннями та хвилюючими питаннями. Організатори заходу Лея Альтойз,  Малки Фельд­ман, Двора Нойман, Мар’яши Хефер и Есті Мариновські підготували безліч різноманітних ігор та завдань.

          На початку дівчата були просто глядачами. Яскравий фільм про Ребецен Хаю-Мушку додав декілька цікавих фактів, які ще не були відомі широкому загалу. Хая-Мушка Мальцева запалила поминальну свічку. Шестикласниці махону показали тематичний танець. Ведучі Аліза Рабинович та Даніела Лістенгурт звернули увагу на маловідомі моменти спілкування ребецен з її близьким оточенням. Старшокласниці розіграли сценки, присвячені популяризації добрих справ.

          Дуже захоплюючою виявилася командна гра з секретними коробками. Потрібно було якнайшвидше здогадатися, яке значення мають предмети у кожній коробці та відправити відповіді до журі. Всі учасниці впоралися із завданням, але призи отримали найспритніші. Потім дівчатка прикрашали дзеркала, і кожна віднесла додому свій витвір.

          Наприкінці свята всі висловили подяку Єврейській громаді Дніпра та особисто сім’ї рабина Камінецького за підтримку в будь-яких умовах та при будь-яких життєвих обставинах.

          В заході взяли участь учениці чотирьох єврейських учбових закладів, а проведення цього заходу стало можливим, як неодноразово підкреслювали організатори, завдяки допомозі Єврейської громади Дніпра, головного рабина Дніпра та регіону р. Шмуеля Камінецького та ребецен Хани Камінецької.

          Я дивилася на щасливі обличчя учениць і розуміла, що вічно житимуть слова одного із псалмів Давида:

          «Вся краса царської доньки всередині, золотими нитками вишита».

Ірина ЛАЗАРЄВА