Ввечері мій онук з тривогою запитав у батьків, чи готове його вбрання на завтра? Звідки така прискіпливість? Зазвичай хлопчакам байдуже, що на них натягнуть вранці, коли очі ще заплющені і хочеться зайву хвилинку полежати у ліжку…
…Але наступний день був незвичайним. По всій країні люди вдягли вишиванки як символ ідентичності та нескореності українців. Наша громада теж не залишилася осторонь. Які незвичні кольори, які фантастичні квіти та візерунки можна було побачити у ліцеї, Хеседі, «Бейт-Хані» та «Бейт Барусі»! Працівники «Менори» теж вдяглися яскраво. Але найзворушливішою була малеча дитсадочку.
Ми, євреї, поки живемо не на святій землі. Це не означає, що ми повинні розчинитися та асимілюватися. Ми залишаємося євреями, де б не були. Та в День вишиванки ми віддали данину мужності країни, у якій живемо зараз.
Ірина ЛАЗАРЄВА
Фото djc.com.ua
ЩЕ СТАТТІ
Рабин Камінецький обговорив ситуацію в Раді євреїв-ветеранів
Мелодії душі: ювілей Оксани Резанової
Свято для малечі