«Бейт Йоель»

Коли я прочитала цю новину, то вирішила обов’язково розповісти про Йоеля. Він був дуже яскравий, неповторний, харизматичній та відкритий для всього світу. Я познайомилася з ним дуже просто – Йоель хотів вивчати мову, щоб вільно спілкуватися зі своїм новим оточенням. Вже тоді була помітна його роль у громаді, а лідерські якості дозволяли йому завжди бути у центрі уваги. Він не прагнув виглядати кращим, ніж був насправді. Щирість відрізняла його завжди. І коли оточення з придихом повідомляло, з якої він відомої сім’ї, Йоеля це дратувало. Він хотів самостійно досягти вершин, прославити своє прізвище не за рахунок рідних.

Він завжди був в центрі уваги. Високий красень, розумний, комунікабельний, добрий та щедрий, він мав безліч друзів. Поступово мужнів, дорослішав. Змінювалися пріоритети. Робив величезні кроки до Б-га і тягнув за собою інших. Не силою, не промовами, а своєю харизмою і власним прикладом. Опанував державну мову і дуже пишався, що диплом захищав саме на ній.

Мав грандіозні плани на майбутнє. І раптом – трагічна загибель. Безглузда. Випадкова. Скільки сліз було в цей день! Скільки питань: чому саме він? А потім – світлі спогади про таке коротке та яскраве знайомство…

Людина – це цілий світ. І разом з її смертю цей світ зникає. Незворотність. Страшне слово. Що може протистояти цьому? Пам’ять. Цупка, довга, світла. Пам’ять про чудову і світлу людину. Тому так приємно дізнатися, що пам’ять про
Йоеля залишиться не тільки в душі. Є проект його імені. Є керівник проекту – рабин Яків Дорфман, який зумів відродити «Бейт Йоель». Є студенти з Ізраїлю, які стали частиною нашої громади. І є всі, хто хоч раз попав під вплив сильної і прекрасної людини – Йоеля Леваєва. Нехай Його душа підіймається до Престолу Всевишнього.

Ірина ЛАЗАРЄВА