Десятина на всі часи

Кілька місяців тому на YouTube-каналі «Менора» з’явився новий розділ — діалоги головного рабина Дніпра та області р. Шмуеля Камінецького з сином Менделом Камінецьким. Кожен із сюжетів-діалогів присвячений якійсь одній важливій темі в юдаїзмі та єврейській культурі. Ми вибрали сюжет на вічну тему, яка ніколи не втратить своєї актуальності — сплата десятини і цдаки, — і постаралися близько до тексту переказати все, про що розповів реб Шмуель Камінецький.

У Торі, у тому місці, де йдеться про відокремлення десятини, слово «асер» — десятина — згадується двічі. Талмуд пояснює це тим, що слова «десятина» (асер) і «багатство» (ашир) мають схоже звучання. І прямо сказано: відокремлюватимеш десятину — багатство до тебе прийде. А в книзі «Малахі» є фраза «Бахануні на базот» — випробуйте Мене в цьому. І контекст той самий: якщо ви дасте десятину, повірте Всевишньому, і побачите, що розбагатієте.

Загалом, коли ми говоримо про багатство, воно спочатку має сформуватися в голові. Наприклад, є людина, у якої багато грошей, але вона боягузлива і жадібна. Багатство такої людини нічого не варте, бо жадібність не дозволяє їй нічого віддавати — вона тремтить за кожну копійку. А коли людина віддає — це, навпаки, свідчить про те, що вона багата не лише фізично, а й ментально.

Арифметика десятини

Наприклад, за останній місяць людина заробила мільйон. Сплатила податки, оренду, комунальні витрати — і в підсумку з мільйона залишилося 100 тисяч. Ось із цих 100 тисяч вона і має сплатити десятину — 10 тисяч. При цьому із Всевишнім не проходять такі трюки, як ухилення від сплати податків. Людина знає, скільки вона за місяць заробила чистими грошима. Від цієї суми й потрібно відокремити десятину. Але віддавати треба точну суму — рівно 10%. Якщо людина вважає, що здатна на більше, вона може віддавати й 20%. У такому разі її десятина становитиме 20%. Однак людина має чітко проголосити, що відокремлює на десятину 20% і дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Але більше 20% віддавати небажано, бо це може зашкодити людині, що неприпустимо. Є ентузіасти, які намагаються віддати більше 20%, хоча не можуть собі цього дозволити, — виймають гроші з обігу, залазять у борги. Це, звісно, може негативно вплинути і на бізнес, і на стосунки в сім’ї. Єдиний випадок, коли можна віддати більше, — заради людського життя. Наприклад, коли ти бачиш, що людина помирає, і для її порятунку терміново потрібні гроші. Тут вже не йдеться про відсотки.

Або, наприклад, людина заробила за місяць мільярд доларів. У такій ситуації питання суми вже неактуальне. Людина легко може віддати і 20%, і 30%, і більше — є люди, які віддають і 90%. Але звичайні люди, які працюють і отримують зарплату або мають невеликий бізнес, повинні віддавати 10% або 20% від чистого доходу.

Число, яке люблять євреї

Число 10 для євреїв має велике значення. Можна сказати, це їхнє улюблене число. Всевишній створив світ десятьма висловлюваннями. І сфірот,  створених Всевишнім, також  десять. Тобто 10 — це цілісне число. Тому десятина і становить 10%.

При цьому спочатку десятина сплачувалася не грошима. Доходи тоді ще не вимірювалися в грошовому еквіваленті. Усе, що мали люди, — це врожай і худоба. Тому відокремлювали десяту частину врожаю та худоби. Але з часом, за встановленням мудреців (мідарабанан), натуральну десятину замінила грошова.

Відсутність грошей цдаки не відміняє

Людина, яка не має доходу, наприклад, непрацююча жінка, дружина, не зобов’язана сплачувати десятину. Але вона має щодня давати цдаку. Бо, хоча десятина витрачається на благодійність — цдаку,  десятина і цдака — це дві різніі міцви. Навіть якщо дружина не працює, у неї є якісь гроші. Відповідно — можливість для цдаки. При цьому сума неважлива — людина сама вирішує, скільки може дати. Але якщо вона сподівається на чудо чи благословення, бажано, щоб сума починалася з 18 — так казав Любавичський Ребе і неодноразово нагадував, коли до нього зверталися за допомогою у зв’язку з нещастям чи хворобою. Це може бути і 18 копійок,  і 180 гривень, і 1,8 мільйона — не має значення. Головне, щоб число містило 18.

При цьому сплата десятини не звільняє від виконання міцви цдаки. Особлива ситуація з подарунками. Якщо вам або вашій дружині подарували річ — книгу, посуд, автомобіль тощо, сплачувати десятину з таких подарунків не потрібно. Але якщо подарували гроші, від них десятину відокремлювати необхідно. Навіть якщо це бідна, нужденна людина, яка отримала від когось 100 гривень, 10 гривень вона має відокремити і сплатити як десятину.

Віддавати десятину потрібно одразу, щойно ти отримав чистий дохід. Якщо зустрітися з людиною, якій ти віддаєш гроші, неможливо, десятину від суми доходу все одно потрібно відокремити, покласти в конверт і зберігати. Бувають і протилежні ситуації. Є євреї, які прагнуть сплатити повну десятину, навіть якщо мають несплачені борги. Люди, яким винен цей єврей, бачать, що замість погашення боргу він несе гроші до синагоги. Звісно, це може вплинути на стосунки, викликати негативні емоції. Тому єврейським законом чітко передбачено, що спочатку потрібно віддавати борги, і лише після цього — десятину.

Шанс стати кращим

Людина зобов’язана сплатити десятину незалежно від того, яким способом вона заробила гроші. Якщо гроші зароблені нечесно і з них не сплачена десятина,  — на людині два гріхи: за нечесний заробіток і за невиконання міцви про десятину. Але за законом десятину від таких людей прийнято брати, щоб допомогти їм очиститися від гріхів. Відокремлюючи десятину, людина отримує шанс стати кращою, піднятися духовно і переглянути своє ставлення до життя. Проте сплата десятини не скасовує гріх за отримання нечесного доходу. Людині просто зараховується виконання міцви про десятину.

Радість у серці вітається

Віддавати цдаку потрібно з радістю. У Торі сказано: якщо ти це зробив із радісним серцем, Всевишній тебе винагородить. З іншого боку,  Любавичський Ребе наголошує, що для бідної людини неважливо, з яким настроєм віддані гроші. Для неї головне, що вона гроші отримала. Якщо бідна людина знайшла монету, для неї це радість, хоча вона не знає, хто її загубив. Водночас, коли людина дає цдаку з радістю, і той, хто її отримує, це бачить,  — за це Всевишній винагород­жує додатково.

Цдака — справа молодих

Навчання дитини починається з шести років. Учити дітей давати цдаку також   можна з цього віку. Любавичський Ребе давав дітям монетки, щоб вони віддавали їх комусь як цдаку. А що робили діти? Монетку, яку дав Ребе, вони залишали собі, бо це свята монетка. А цдаку давали іншою своєю монеткою. І ще додавали від себе. Наприклад, якщо отримували від Ребе квотер — монету в 25 центів, давали 35 центів цдаки, тобто, крім квотера,  додавали ще 10 центів від себе.

Найперше діло — допомогти батькам

Найкращий спосіб розпорядитися десятиною — допомогти батькам, якщо їм бракує грошей. Якщо вони дійсно потребують коштів для задоволення важливих життєвих потреб — купівлі ліків, лікування, їжі. Якщо у батьків грошей достатньо, можна давати гроші іншим родичам, які цього потребують. Крім того, частину грошей обов’язково потрібно передавати синагогам, єшивам. Галаха містить правило «ірха кодем» — твоє місто насамперед, — надання допомоги в першу чергу жителям міста, в якому ти живеш. Але починати завжди потрібно з рідних і близьких людей.

Звісно, ситуа­ції бувають різні. Деякі батьки не цінують, вважають, що про них недостатньо пік­луються, могли б давати більше. Тому давати гоші родичам — це величезна міцва. Але якщо у вас забезпечені батьки, а ви вирішили купити їм машину як подарунок, для задоволення, — це, звісно, не вважається сплатою десятини.

Страховка від банкрутства

Якщо людина хоче бути впевненою, що її багатство збережеться і перейде дітям, онукам і правнукам, вона має відокремлювати десятину. Це як страховка. Людина, яка не сплачує десятину, грає з вогнем, ризикує всім, що має. Йоханан бен Закай, глава покоління євреїв в Єрусалимі, одного разу побачив на вулиці доньку найбагатшої людини в місті, Накдімона бен Гуріона. Але вона була одягнена як жебрачка. На запитання «Що сталося?» вона відповіла: «Тато не давав цдаку».

Причини можуть бути різні. Іноді людина просто забуває, що не сплатила десятину. У такому разі її потрібно віддати, коли згадав про свою невиконану міцву. Краще пізніше, ніж  ніколи. Якщо людина сплачує десятину через банк, можна дати вказівку перераховувати певну суму отримувачам щомісяця в автоматичному режимі. Але в ідеалі потрібно нагадувати собі про необхідність сплати десятини, робити якісь позначки, щоб не забути.

Міцва справжнього чоловіка

Чоловік має все віддавати своїм дітям,  своїй дружині. Якщо чоловік любить свою дружину, — кому він спочатку купить новий iPhone — собі чи дружині? Кому купить новий комп’ютер? Усе, що дружина попросила, їй потрібно давати з заплющеними очима. Наші дружини — праведниці. Вони народжують нам дітей. Увесь  дім тримається на них. І ми маємо бути дуже щедрими до них. Це окрема міцва і велике благословення, не менше за десятину. Якщо ми щедрі до наших дружин, Всевишній буде щедрим до нас. Перевірений рецепт. Чоловік радісний і щасливий, коли бачить щасливих дітей, дружину, батьків, щасливих членів громади. Ось це справжній чоловік. А якщо він більше займається собою, витрачає гроші на себе — це навіть зовні виглядає погано.

Благодійності потрібна реклама?

Є люди, у яких через зайнятість немає часу на розподіл цдаки. Вони дають гроші громаді і довіряють їй їх розподіл. Є люди, які, навпаки, люблять особисто брати участь у процедурі благодійності — бачити людину, обійняти її, особисто передати їй продукти, речі, гроші. Але головне в усьому цьому те, що людина ділиться частиною своїх доходів. Є ситуації, коли людям незручно приймати допомогу. Наприклад, жила багата сім’я, дуже гідно жила, але з якоїсь причини втратила всі свої гроші. Щоб дати їм цдаку, шукають різні обхідні шляхи, але все одно для того, хто допоміг, це справжня міцва.

З іншого боку, необхідно афішувати людей, які дають цдаку, наприклад, у синагогах, показувати, що мільйони людей займаються благодійністю,  допомагають будувати синагоги. Бо потрібно виховувати нове покоління, щоб у молодих людей виникало прагнення давати цдаку.

Інструмент добрих справ

Люди, які безцільно витрачають свої гроші, марнують життя, — ображають Всевишнього. І будуть Ним за це покарані. Тобі дали багатство  — радуй людей, думай, як зробити світ кращим. І який приклад ти подаєш дітям? Адже діти все бачать. Що згодом часто обертається проблемами. Бо діти забувають, як батько працював, зароб­ляв гроші. Вони бачать лише, як він замовляє стейк із Парижа.

Ставлення людей до грошей — дуже делікатний психологічний момент. Гроші — це інструмент, який Всевишній дає людині для життя. Щоб людина могла дати цдаку, порадувати дружину і дітей, допомогти громаді, побудувати лікарню, продовжити людям життя.

Треба молитися Всевишньому, бути Йому вдячним, розуміти, що все йде від Нього. І давати десятину. Прагнути приносити радість більшій кількості людей. А коли людина думає, що все зароблене — її особиста заслуга, — це як ідолопоклонство. Ти вважаєш, що щось можеш. Але насправді все йде від Б-га.

Валентин Хорошун