Віримо в дива

Чотири відеозвернення головного рабина Дніпра реб Шмуеля Камінецього дали нам важливі уроки. Страх паралізує людину. Складно кожному посланнику Ребе їхати в нове місто, де немає єврейської громади, де люди навіть не хочуть чути про своє походження. Але в Торі є неодноразове звернення до наших патріар-хів із закликом сміливо йти вперед і не боятися нового.

В тижневому роз-ділі «Толдот» сказано: «І з’явився йому Г-сподь тієї ночі, і сказав: Я — Б-г твого батька Аврагама. Не бійся, бо Я з тобою, і Я тебе благословлю, і зроблю численним твоє потомство». Всі звернення Ашема до наших праотців відбувалися після тяжких випробувань. Іцхак отримує благословен-ня після того, як філістимляни засипали всі його криниці. Яків після 22 років дізнається, що улюблений син живий. Реб Шмуель підкреслює, що праведники не бояться зовнішніх труднощів. Страх живе у серці. І такий страх всередині є не тільки у праотців, а й в кожного з нас. Боїмося почати нове, боїмося втратити авторитет, боїмося, що люди нас осудять. Роз-діл «Толдот» нагадує, що щоденні внутрішні страхи можна подолати, коли йдеш правильним шляхом, довіряєш Б-гу і виконуєш Його заповіді. І тоді відпускає душевний розлад і людина почуває себе щасливою.

Світ навколо нас дуже тривожний. Реб Шмуель наголосив, що є три правила безпеки, яких ми повинні дотримуватися. Якщо перед нами терорист або злодій, потрібно тікати. Бачиш, що поруч від паніки завмерла людина, хапай її і тягни з собою. Якщо немає змоги втекти, сховайся у будь-якому місці, сиди тихенько, щоб тебе не помітили. Неможна бігти і ховатися — борись за своє життя. Обов’язково з’являться додаткові сили і шанс перемогти ворога. У тижневому розділі «Ваїшлах» Яків, який втік від Лавана і побоюється зустрічі з Ейсавом, розділяє свою сім’ю на дві частини, щоб хоч хтось зміг втекти. Потім він з молитвою звертається до Всевишнього: «І сказав Яків: Б-г мого батька Авраама і Б-г мого батька Іцхака, Г-сподь, Хто сказав мені: Вернися на землю твою і на батьківщину твою, і Я благо-творити буду тобі!»

У кожного з нас є Б-жественна та тваринна душа. Остання — це те зло, яке сидить в кожному з нас і інколи перемагає. Що потрібно робити, коли ми відчуваємо, що зло всередині нас перемагає? Бігти! Бігти до синагоги, до рабина, до хороших людей. Якщо не встигаємо — сховатися від зла, молитися, вчити Тору. Розуміємо, що все марно, — тоді боремося зі своєю тваринною душею і виходимо переможцями! Терорист та злодій часто буває всередині. Тому правила безпеки повинні завжди бути з нами: біжи, ховайся, борися і перемагай!

Розділ Тори «Вайешев» розповідає про трагічні події у сім’ї нашого праотця Якова. Батько має дванадцять синів, але серед них виділяє Йосефа: «А Ізраїль любив Йосефа більше, ніж усіх своїх синів, тому що той син його старості; і він зробив йому одяг з тонкої тканини. І побачили брати, що батько любить його більше, ніж усіх братів, і вони зненавиділи його та не могли з ним мирно говорити». Вони продали брата в рабство, і Йосеф дванадцять років безвинно просидів у в’язниці. Невже Яків не розумів на-слідки свого вчинку? Він хотів привернути увагу до Йосефа своїх синів від Леї, які знущалися над зведеними братами. Але його вчинок призвів до трагічних наслідків. Діти, сповнені чорних заздрощів, зненавиділи бра-та. Цей розділ тісно пов’язаний зі святом Хануки. Ще п’ятдесят років тому це свято було більш сімейним, домашнім. Але Любавичський Ребе закликав своїх посланників розповсюдити світло у всіх куточках землі. У 1986 році він запропонував зробити ханукальні фото і випустив альбом під на-звою «Хай буде світло!». Наступного року теж вийшов альбом, але вже з назвою «І було світло!» Різниця у фотографіях була кардинальна! Ханукії почали запалювати не тільки вдома у релігійних сімей, а на площах міст, у торгових центрах, тощо. Кожен, хто бачив перший альбом, розумів, що може зробити краще, ніж інший. Здорова біла заздрість здійснила мрію Ребе: євреї почали ділитися світлом з іншими народами. Недарма кажуть: «Заздрість мудреців збільшує мудрість». Напередодні свята реб Шмуель особливо підкреслив думку про те, що чорна заздрість призводить до ненависті, а здорова заздрість по-винна мотивувати кожного з нас. Коли ми бачимо успішну людину, то по-винні брати з неї приклад та прагнути досягти більшого в своєму житті.

Сто років тому багато хасидів пройшли через в’язницю. Вони отримали різні терміни ув’язнення за розповсюдження єврейства, за створення єшив та мікв. Реб Мотл Хан-зін був засланий до Сибіру на 21 рік. Коли настала Ханука, він зробив з клаптиків одягу гноти та запалив саморобні свічки, використавши маргарин. Поруч з ним зібралися молоді єврейські в’язні. Світло помітили і звинуватили євреїв у бажанні допомогти ворогам влади. За це їх чекала смерть. Суддя спитав, навіщо Ханзін запалив свічку, і той відповів, що хотів святкувати Хануку. Тоді суддя наказав всім, окрім в’язнів, вийти з приміщення. Він зізнався в своєму єврействі і на честь Хануки спалив всі папери, які стосувалися розстрільної справи підсудних.

Реб Шмуель порівняв цю історію з тижневим розділом «Мікец». Йосеф просидів у в’язниці дванадцять довгих років. А потім практично одразу став другою людиною у Єгипті.

В Торі сказано: «І послав фараон викликати Йосефа. І його швидко витягли з ями, і він поголився, змінив свій одяг і прийшов до фараона». Навіщо Ашему було потрібно, щоб праведники проходили такі випробування? Це урок кожному з нас: ми йдемо з темряви у світло, від проблем до їхнього рішення, від депресії до радості.

Реб Шмуель побажав кожному з нас побачити справжні чудеса в дні Хану-ки. Тому сподіваємося, віримо і покладаємо надії на Б-га!

Ірина ЛАЗАРЄВА