Створюємо позитивну реальність

Чотири відео, що надихають, —  про духов­ний храм, про величезну силу слів, про наші подарунки Б-гові та життєві поради від головного рабина Дніпра реб Шмуеля Камінецького.

Єврей видавав першу доньку заміж. Подія радісна не тільки для сім’ї. Зібралось більше чотирьох сотень людей, які веселилися, танцювали та благословляли молодих. Але наступного ранку єврей був похмурим і пожалівся рабину, що на весілля не прийшов один із запрошених. Тобто, його відсутність була для нього важливіша, ніж присутність сотень інших. Інший єврей сидів шиву за померлим батьком. За сім днів жалоби його приходили втішати більше тисячі людей. Але він пам’ятав, що Рабинович не прийшов до нього. Як таке можливо? Чому відсутність однієї людини більша ніж присутність багатьох? У тижневому розділі «Тецаве» жодного разу не згадується ім’я Моше: «А ти наблизь до себе Аарона, брата свого, і з ним — його синів з-поміж синів Ізраїля, щоб служили Мені: Аарона, Надава та Авігу, Ельазара та Ітамара, синів Аарона». Чому ім’я Моше в інших розділах є практично у кожному реченні, а тут відсутнє? Після гріха «золотого тільця» Всевишній хотів знищити єврейський народ. Моше попросив теж викреслити його ім’я. І все ж його відсутність була більша, ніж присутність. У Сувої Естер, який ми читаємо на Пурим, не згадано ім’я Всевишнього. Можна уявити, що події ідуть як звичайна життєва ситуація. І врятування всього народу залежить нібито від прихильності царя. Але ми знаємо, що порятунок прийшов саме від Ашема. Його відсутність звучить гучніше, ніж згадування Його імені.

Тема прихованості Б-га також прозвучала напередодні Пуриму. Канал «Менора» випустив відео зустрічі рабина Камінецького

з учасниками реаліті-шоу. Рабин розповів історію, яка була багато років тому в Перській імперії. Він наголосив, що трагедія ледве не сталася, тому що євреї соромилися свого походження. Рабин нагадав про чотири заповіді свята: слухати Сувій Естер та шуміти, коли звучить ім’я нашого ворога. Дати гроші бідним та подарунки друзям. Зробити трапезу з незмінним гоменташем та випити так, щоб не відрізняти праведника Мордехая від злодія Амана. Рабин підкреслив, що саме в Пурим ми пізнаємо свою сутність і вчимося радіти, навіть у важкі часи.

Мова — величезна сила. Приємно слухати людину, яка чітко викладає свої думки. Слово може підняти до вершин і кинути у прірву. Воно суттєво впливає на наше життя. Тора економить слова. В ній нема навіть зайвої літери. Про важливу заповідь тфілін сказано декілька слів. Всі пояснення, як його надягати, викладені в усній Торі. Та ось перед нами розділи «Ваякгель» і «Пкудей». Вони пов­ністю повторюють одні і ті самі слова, які стосуються будівництва Мішкану — переносного Храму: «Всякий мудрий серцем серед вас нехай прийде і зробить усе, що повелів Б-г». Практично п’ять розділів присвячено Мішкану — матеріали, інструменти, будівництво. Спочатку, як це робити, потім, як це зробили. Чому повторюються ті ж самі слова? Тфілін, цдака, міква — слів обмаль — бо важлива дія. Оскільки ми зараз у вигнанні, то слова про Мішкан стають дією. Тому це не повторення, а будівниц­тво через слова нашого духовного храму. Слово на івриті — «тейва» — «цеглина»». Мова має творчу будівну силу. Ашем приймає наші щоденні молитви і зараховує нам їх, наче це було справжнє жертвоприношення у Храмі. А ми своїми словами вдома, на роботі, в громаді будуємо власний духовний храм і створюємо позитивну реальність.

Люблячий чоловік та батько кожну вільну хвилину приділяє сім’ї. Він завжди відповідає на дзвінки дітей і сам їде до аеропорту зустрічати свою жінку. Така поведінка демонструє його любов до близьких людей. Дитина у школі, отримавши кишенькові гроші, економить, щоб порадувати батьків солодощами. Студент на невеличку стипендію купує щось приємне для матері. І ці дрібнички не залежать від кількості грошей. У тижневому розділі «Ваїкра» розповідається про різні види жертвоприношення. Багата людина віддає бика, людина з середнім достатком — вівцю, бідна — птицю, а найбідніша — олію, борошно та ладан. Тора про подарунки заможних людей каже просто: принесли. Про приношення бідняка — дар (мінха). Саме так називається наша денна молитва. Вранці і ввечері завжди є час помолитися. А коли в розпалі робочого дня людина шукає міньян, щоб прочитати Мінху, то це справжній дар для Ашема. Реб Шмуель Камінецький розповів історію про відомого вченого Велвела Гріна. Довгий час один з хабадників добивався у нього прийому. А коли зустріч відбулася, настав час Мінхи, і хасид занурився у молитву. Саме цей вчинок настільки вразив Гріна, що він став наближатися до єврейства.

Все, що ми робимо з любов’ю, навіть якщо це важко, дуже цінується і людьми, й Б-гом.

Ірина ЛАЗАРЄВА