Плисти по великій життєвій воді

У розділі «Екев» мова про обов’язки батька по відношенню до сина. Цих обов’язків шість, і реб Шмуель пояснив кожен пункт. Батько повинен на восьмий день після народження сина зробити йому бріт – обрізання. Зрозуміло, що цю процедуру проведе досвідчена людина, моель, але саме батько скаже ключові слова молитви і передасть хірургічний ніж. Колись це вперше зробив наш праотець Авраам. Якщо бріт не був зроблений вчасно, його можна виконати у будь-якому віці. Батько повинен на тридцятий день викупити свого первістка. І хоча зараз немає Храму, первосвященики не проводять щоденні служби, закон Тори не змінюється. Також батько мусить щоденно вчити Тору з сином. Не треба волати, що це обов’язок вчителів, єшиви, школи. Насамперед цим займається батько, щоб слова Тори супроводжували сина все життя. Заповідь оженити сина теж лежить на плечах батька. Так поступав Авраам, коли посилав Еліезера з подарунками та настановами для пошуків дружини для сина Іцхака. Батько повинен навчити сина заробляти гроші. Якщо дитина йде по кривій доріжці крадіжок та розбою, – в цьому вина батька, який не навчив дитину заробляти гроші чесним шляхом. І остання настанова – навчити сина плавати. Зрозуміло, що раніше люди селилися біля води і часто не мали іншого способу пересування, ніж човен. Але Баал-Шем-Тов підкреслив, що ця заповідь набагато ширша. Життя – це величезна вода. Треба навчитися плавати за течією та проти неї. Бо євреї, які виросли в нерелігійних сім’ях і починають виконувати заповіді, стикаються з негативним відношенням зі сторони свого оточення. І треба мати справжні сили та мужність, щоб плисти проти течії, зберігаючи своє єврейство.

Тижневий розділ «Рее» зокрема розповідає про єврейського раба. Яким чином люди потрапляли до рабства? Вони могли вкрасти чуже або заборгувати комусь гроші без надії їх віддати. Розділ «Рее» дає вказівки хазяїну відпустити раба через шість років і дати йому значну суму за роботу. Яким чином це стосується сьогодення? Ще й як! Зараз у Сполучених Штатах йдуть бурхливі дебати з приводу компенсації нащадкам рабів із Африки. Пройшло сто п’ятдесят років, виникає багато юридичних та правових питань, тема не втрачає своєї актуальності. Єврейський закон зобов’язує платити, незважаючи на час. Німеччина й досі віддає репарації онукам і правнукам євреїв, які загинули під час Голокосту. Так що платити треба! Ті ж самі закони стосуються і керівника, якому потрібно звільнити своїх підлеглих, – немає значення, які підстави є для такого кроку. Керівник не має права бути жадібним. Він повинен виплатити гідну компенсацію, щоб людина не тримала образу в серці. Якщо Всевишній бачить нашу щедрість, Він теж дає нам все, чого ми бажаємо!

Аналіз тижневого розділу «Шофтім» рабин почав з історії про старого єврея, який жив у Тель-Авіві та займався перевезенням речей. Він мав свою копійчину, був невибаг­ливим та самотнім. Якось помер його кінь, і єврей прийшов до синагоги, щоб просити у знайомих нової роботи. Але всі тільки обіцяли або мовчали: яка робота може бути для старого? Три тижні він просидів вдома і, голодний, зневірений, знову з’явився на ранковому міньяні. Під час важливого моменту у молитві, всі встали, а він продовжував сидіти. Прихожани обурилися, знаками показували йому правильну поведінку, але старий не звертав на них уваги. Нарешті після молитви до нього підійшли за роз’ясненнями. Він сказав: «Вас зовсім не цікавило, що я сидів три тижні вдома, голодував, чекав на допомогу. Чому ж вас так цікавить, що я сиджу під час молитви?»

У наш важкий час багато людей втратили бізнес та роботу і живуть досить скрутно. Але не кожен може звернутися по допомогу. Потрібно уважно придивлятися до свого оточення, щоб побачити чужу нужду. Одне з єгипетських покарань – темрява – не давала змогу побачити один одного. Духовна темрява не торкнулася євреїв, і вони завжди робили добрі справи. В Талмуді є багато історій про допомогу. Наприклад, раб Аба носив на спині мішок з монетами і навіть не бачив, хто скільки їх брав. У розділі «Шофтім» є наказ гнатися за справедливістю. Це слово має спільний корінь зі словом «цдака». Ми віддаємо її тому, хто потребує, а той, хто її отримав, теж дає гроші більш нужденним. Виконуйте заповіді допомоги іншим, і Всевишній надійшле вам багатство та безлімітну радість.

Тему вдячності реб Шмуель підіймав неодноразово. У розділі «Кі Таво» є слова «візьми начатки всіх плодів та принеси їх до Храму». Всевишньому не були потрібні ці плоди, які називаються «бікурім». Йому належить все! Але людині важливо виражати свою подяку, – будь вона звернена до Б-га або до людей. Перше слово, яке реб Шмуель вивчив українською, це слово «дякую».

Невеличка історія про сім’ю, яка приїхала до Ізраїлю без знання івриту. Старшому брату дуже хотілося вивчити головне слово подяки, та йому підказали інше – «поздоровляю». Він сто разів на день різним людям у різних ситуаціях казав «мазаль тов» и був задоволений, бо всі посміхалися у відповідь. Подяка не має обмежень за часом і кількістю. Наближається Рош а-Шана – Новий рік. Треба прийняти важливе рішення – виконувати заповіді і чекати на щасливий вирок та солодкий рік.

Ірина ЛАЗАРЄВА