Парадокс

Місяць елул подарував громаді цінні поради від головного рабина Дніпра реб Шмуеля Камінецького. Як зберегти мир у родині? Чи потрібно виконувати заповідане мудрецями? Чи можна брехати? Як стати успішним? Саме про це були відеозвернення рабина напередодні Рош га-Шана.

Чоловік купив у крамниці їжу і приніс додому — жінка радіє, але це його обов’язок. Чоловік перед шабатом вибрав букет чудових квітів і приніс жінці — вона щаслива. У чоловіка немає обов’язку робити такий подарунок перед кожною суботою. Але те, що ми робимо за велінням душі, зміцнює наші стосунки.

Є у єврейського народу улюблені заповіді — запалювати ханукальні свічки, казати благословення перед їжею. Свічки нашої праматері Сари горіли від п’ятниці до п’ятниці. Але в Торі немає закону про запалювання свічок. Всі ці заповіді пішли від наших мудреців і стали інколи більш популярними по виконанню, ніж ті, що заповідані Всевишнім. Як це можливо? В розділі «Шофтім» сказано: «По вченню, яке вони тобі вкажуть, і по закону, який вони скажуть тобі, роби, не ухиляйся від слова, яке вони скажуть тобі ні вправо, ні вліво». Є люди, які приймають Письмову Тору і повністю ігнорують Усну. Розділ «Шофтім» пояснює: Всевишній вклав в уста муд­реців закони, які ми теж повинні виконувати. Муд­реці, як радники короля, доносять до народу те, що буде приємно королю, тобто Творцю Всесвіту. Тому виконуємо не тільки те, що заповідано Торою. Додаємо заповіді мудреців і з ентузіазмом беремося за справи не тому, що зобов’язані, а тому, що хочеться зробити радість своєму оточенню.

І коли чоловік приносить радість жінці своїми вчинками та словами, — це відкриває їхній дім для великої святості та благословення.

Людині заборонено брехати. Але є такі випадки, коли неправда просто необхідна. Реб Шмуель розповів історію з Талмуду. Більш ніж 1700 років тому в одній з єшив Персії молодий хлопець не міг знайти шидух. Його мати була єврейкою, а батько — ні. І хоча за галахічними законами хлопець вважався євреєм, в тій місцевості особливу увагу звертали й на батька. Рабі єшиви порадив хлопцеві шукати шидух у іншій країні. Невже шановний мудрець хотів, щоб його учень приховував істину? Є три випадки, коли людина має право сказати неправду. По-перше, якщо їй не хочеться розкривати інформацію, якою вона володіє. По-друге, вагітна жінка у перші місяці може приховувати свій стан. Також можна промовчати або збрехати, коли в тебе питають, чи ти отримав запрошення на чиєсь весілля. Це делікатне питання, і людина, яку не запросили, може образитися. В розділі «Кі Теце» сказано про заборону брехні: «…мірка повна і вірна хай буде у тебе, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Г-сподь, Б-г твій, дає тобі. Бо огиден Г-споду, Б-гу твоєму, будь-хто, який робить таке, який творить кривду». Тобто Тора забороняє будь-яку брехню у грошових справах. Що стосується миру у сім’ї, або якщо потрібно погасити конфлікт між євреями, то можна сказати неправду. Першосвященник Аарон був відомий тим, що мирив чоловіків та дружин, гасив конфлікти між друзями. Тому багатьох дітей у збережених родинах називали його іменем. Висновок: у грошових справах — тільки чесність і порядність, для збереження миру — по ситуації.

Жінка скаржиться, що чоловік не каже їй слів кохання. Чоловік спокійно відповідає, що п’ятдесят років тому він зізнався у своїх почуттях, і за цей час нічого не змінилося. Реб Шмуель наголосив, що в нашому житті повинні постійно бути слова любові та вдячності. В ранковій молитві ми дякуємо Гашему за все, що він для нас робить.

Але в розділі «Кі Таво» сказано, що одних слів мало. Їх потрібно підкріпити вчинками. І саме про це нагадує заповідь «бікурім». Перші плоди нового врожаю євреї відносили до Єрусалимського Храму. Зараз у нас немає Храму, ми живемо не на святій землі, а в діаспорі. Але саме ця заповідь вчить нас бути не тільки вдячними, а й виконувати будь-які дії, що змінюють наш світ на краще.
Б-гу приємні наші молитви, але Він чекає від нас виконання заповідей. Напередодні Рош га-Шана у кожного єврея є можливість замислитися і визначити для себе ті дії, які йому під силу для їхнього втілення у життя. Говоримо приємні слова нашому оточенню, не забуваємо дякувати близьким і знайомим і, звісно ж, наповнюємо життя доб­рими вчинками на користь людям.

Парадокс, але Ейн­штейн у школі вчився погано, а Маймонід в єшиві ніяк не проявив себе, хоча в майбутньому став відомим єврейським мудрецем Рамбамом. Чому деякі люди досягають успіху, а інші опиняються на узбіччі життя? Про це міркував реб Шмуель, аналізуючи розділ «Ніцавім». Небесний янгол на ім’я Лайла щоночі показує Гашему людські ембріони. І Творець вирішує, хто буде розумним, активним, а хто ні. Невже все заздалегідь зумовлено у долі кожного з нас? Американці провели цікавий експеримент. Вони запропонували дітлахам дві цукерки, які потрібно було з’їсти через певний час. Той, хто не зміг втриматися, смакував однією. І таких дітей було сімдесят відсотків. Інші отримали дві цукерки, тому що вміли чекати. Минув час, і саме вони стали успішними в майбутньому. В розділі «Ніцавім» є такі рядки: «Бо ця заповідь, яку я наказую тобі сьогодні, не недосяжна вона для тебе і не далека вона. Не на небесах вона…, і не за морем вона. Але дуже близько до тебе це слово: воно — у твоїх устах і в твоєму серці, щоб його виконати». Все залежить від нас. Чим важче нам виконувати якусь заповідь, тим більше радість, коли кількість переходить в якість. Все, що легко, — не цінуємо. А от якщо працювали над собою, ламали себе для кращого життя, — то й успіх не за горами.

Ірина ЛАЗАРЄВА