Голокост очима в’язнів

25 січня у музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» відкрилася унікальна експозиція «Досвід Аушвіцу в мистецтві колишніх в’язнів». Виставка презентує історію однієї з найвідоміших «фабрик смерті» часів Другої світової війни крізь творчість і спогади колишніх в’язнів — людей, які пройшли через страхітливі випробування Голокосту.

У Дніпрі виставка працюватиме майже два місяці — до 22 березня. При цьому вона не випадково відкрилася саме наприкінці січня.

У 2005 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році були визволені останні в’язні табору Аушвіц-Біркенау. З 2012 року Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту офіційно відзначається і в Україні.

Про виставку ми поговорили з Єгором Врадієм, заступником директора Музею з наукової роботи.

— На початку кілька слів про сам «табір смерті». Чим Аушвіц-Біркенау відрізнявся він інших концтаборів?

— Аушвіц-Біркенау — назва комплексу концентраційних таборів, створених нацистами поблизу окупованого польського міста Освенцім. Аушвіц-Біркенау (або Аушвіц ІІ) — складова частина цієї масштабної «фабрики смерті» — була запланована як місце для знищення євреїв і, меншою мірою, ромів. Загалом на території Аушвіц-Біркенау було вбито, за різними підрахунками, від 1,2 до 1,5 млн. євреїв. Аушвіц-Біркенау, мабуть, є одним із найбільш впізнаваних символів Голокосту, передусім у західному світі. І ще, надзвичайно символічно, що саме український єврей, Анатолій Шапіро, у січні 1945 року — коли підрозділи Першого українського фронту взяли під свій контроль територію табору, — першим дістався брами Аушвіцу.

— А як територія «табору смерті» стала музеєм?

— Сам «Державний музей “Аушвіц-Біркенау”» був створений 1947 року — у Польщі до цього питання ставилися достатньо серйозно. Це один із двох випадків в історії, коли табори смерті були музеєфіковані майже одразу після завершення Другої світової війни. По-перше, це Аушвіц-Біркенау, дещо меншою мірою — Майданек.

— Чим примітний музей «Аушвіц-Біркенау»?

— Ключова складова цього музею — мистецька колекція творів, створених безпосередньо в’язнями. Тобто це твори, які були створені або безпосередньо під час функціонування табору Аушвіц-Біркенау, або людьми, які пройшли крізь нього і згодом залишили про це свої художні згадки. У повоєнний період для авторів це був спосіб виразити свою травму,  можливість «промовити» біль, аби не залишатися з ним наодинці.

Звісно, мистецькі колекції, присвячені Голокосту, є і в інших музеях — наприклад, велике зібрання зберігається в «Яд Вашем». Але в «Яд Вашем» зібрані мистецькі твори з усіх куточків Європи, які об’єднані спільною катастрофою, пов’язані з жертвами Голокосту або єврейською спадщиною. Особливість і примітність колекції музею «Аушвіц-Біркенау» у її нерозривному зв’язку з меморіальним місцем. Така сама особливість і примітність експозиції, яка відкрилася у Дніпрі.

— Будь ласка, кілька слів про саму експозицію.

— Виставка «Досвід Аушвіцу в мистецтві колишніх в’язнів» — пересувна. Її авторами є наші польські колеги, наукові співробітники «Державного музею “Аушвіц-Біркенау”». А співробітники нашого музею спеціально для української аудиторії здійснили переклад експозиції на українську і дещо адаптували її.

А ще ми сподіваємося, що після закінчення експонування у Дніпрі виставка поїде далі. Відповідний дозвіл «Державного музею “Аушвіц-Біркенау”» у нас є — на демонстрацію виставки у Дніпрі, у регіоні, і, можливо, у кількох інших музейних закладах. Це був важливий крок.

Сама експозиція має дві складові. Це 24 панелі-банери, на яких зображені різні твори та картини з побуту Аушвіцу. Разом з тим, на кожному банері розміщені спогади колишніх в’язнів. Вони не обов’язково належать людям, які створили конкретні візуальні образи, представлені на виставці. Але всі вони пов’язані з табором Аушвіц-Біркенау.

— Як виникла ідея проведення експозиції саме у Дніпрі?

— Наші музеї мають певну історію партнерства, яке почалося у 2018 році, коли українські вчителі поїхали на триденний освітній семінар до «Державного музею “Аушвіц-Біркенау”». У березні 2019 року вже польські вчителі історії приїхали до Дніпра. На базі нашого Музею був організований аналогічний семінар. Ми показали їм місця масових убивств євреїв у Дніпрі, відвезли до Києва, на місце трагедії Бабиного Яру.

А що стосується безпосередньо експозиції, у наших польських колег є цілий перелік таких виставок, які вони готові надавати. Але всі вони переважно існують в англійському або польсько-англійському варіантах. Ми запропонували перекласти виставку українською мовою, і нам пішли назустріч. Коли почалася повномасштабна фаза війни, саме від колег музею «Аушвіц-Біркенау» ми відчули особливу підтримку, і зв’язок між нашими музеями став ще міцнішим. Так що тут є ще один дуже важливий вимір — людський. А серед співробітників нашого музею хочу окремо відзначити Зоряну Бондар, яка виконала дуже якісний переклад та ретельну коректуру проєкту.

Записала

Наталя Ларіонова

На фото: «Звільнення» (1945). Малюнок українського художника Зіновія Толкачова, військового, свідка трагедії Голокосту