Новий 5785 рік

Дитячі голоси гармонійно впліталися у високий та сильний голос хазана Мойше Ноймана. Тому молитви були пронизливими і потім ще довго звучали в душі кожного єврея.

Головний рабин Дніпра реб Шмуель Камінецький звернувся до громади з привітанням. Він вкотре підкреслив, що місце кожної людини там, де вона може принести найбільшу користь. Рабин наголосив, що ми живемо не тільки у місті Любавичського Ребе, Голови нашого покоління. Нам пощастило виконувати своє призначення в Україні, яка має вікову історію розвитку хасидизму. Багато містечок нашої країни зберігають пам’ять про праведників, які жили саме тут і розповсюджували єврейство. Реб Шмуель Камінецький також нагадав про необхідність просити вибачення у людей, яких ми образили. І для цього у нас був час до Йом Кіпур.

Традиційні святкові трапези пройшли у Гранд Холі та у приміщеннях синагоги. Мед лився рікою, щоб кожен відчув солодкість нового року. Величезні яблука, гранати, голова риби – всі атрибути свята були на столах. Крім цього, багато сімей запрошувало гостей до себе. Ніхто не залишився осторонь. І це не дивно. Мабуть, сила громади є в тому, щоб кожен відчув себе її частиною і гідно провів свята. Рош га-Шана почався солодко, але попереду на нас чекав Йом Кіпур. І кожний мав час пом’якшити суровий вирок продовж днів, які залишалися до Дня Спокути.

Перед Йом Кіпур громада надала можливість кожному єврею викупити себе. Стародавній обряд Капарот виконали учні єврейського ліцею, махону, єшиви, дитсадочку та інших єврейських установ. Також ввечері напередодні свята сім’ї могли викупити себе прямо на подвір’ї «Менори». Малеча з захопленням дивилася на курчат і намагалася погладити їх, а дорослі молилися, щоб Всевишній послав ще один рік життя.

Йом Кіпур цього року припав на суботу. Праведник Леві-Іцхак із Бердичева колись сказав, що це не тільки подвійне свято, а й наша впевненість у тому, що Всевишній запише нас до Книги Життя. Як відомо, в шабат заборонено писати. Цю заповідь можна порушити тільки для того, щоб врятувати життя. Тому й сподіваємося ми на те, що кожному буде дарований ще один рік!

День Спокути почався з пронизливої мелодії «Коль Нідрей». Вона відкрила Небесні ворота для наших прохань. Білосніжні одежі, просте взуття, відмова від їжі та води – ми дійсно відчували себе янголами. І знову у синагозі не було вільного місця. Потужний голос Мойше Вебера чітко промовляв кожне слово, а чоловіки підхоплювали кожну молитву. Рабин Шмуель Камінецький розповів історію про заснов­ника хасидизму Бааль-Шем-Това, який був впевнений, що саме молитви простих євреїв доходять до Небес скоріше, ніж молитви праведників.

Двадцять п’ять годин посту і прохань до Всевишнього. І ось вже «Неїла» та останній шофар. Кожен відчув себе причетним до всієї громади, до всіх євреїв, що зверталися до Отця Небесного в цей святий день. І хоча під час найважливішої молитви декілька разів згасало світло, і ми молилися в напівтемряві, та яка була радість, коли синагога засяяла своїми вогнями! Правду кажуть, що найкращі речі відбуваються з нами тоді, коли ми на них найменше очікуємо!

Вирок винесено, печатка поставлена. Попереду свята Суккот та Сімхат Тора. Саме тоді, під час веселощів та безмежної радості, цей вирок може бути скасовано. Тому одразу після Дня Спокути почалася підготовка до наступних свят. Треба закінчити будівництво сукки, запросити гостей і чекати приходу Машиаха  – часу, коли скінчаться всі війни і ми зможемо обійняти всіх рідних і близьких у Третьому Храмі.

Свобода вибору

Перед новим роком рабин Шмуель Камінецький розбирав два тижневих розділи «Ніцавім-Вайелех». Мова йшла про непрості ситуації нашого життя, коли ми шукаємо винних у наших проблемах. Євреї Ізраїлю впевнені, що живуть на святій землі, їм не загрожує асиміляція, і тому вони можуть розслабитися у виконанні заповідей. Американські євреї впевнені, що їм заповіді виконувати складно, тому що мало кошерних крамниць, та й шабат не є офіційним вихідним. Кожен знаходить виправдання, чому складно жити по Торі. Рабин привів слова англійської королеви Єлизавети: «Не скаржся і не виправдовуйся!». Наша задача – виконувати заповіді і вчити Тору. «І ця заповідь, яку Я наказую тобі сьогодні не на Небесах і не за морями. Вона дуже близько – в твоїх вустах, у твоєму серці»,  – ці слова Тори вказують напрямок при виборі життєвого шляху. Є три види міцвот. Серце дозволяє любити Б-га та людей, шукати хороші риси у кожного єврея. Вуста можуть промовляти молитви, дякувати, не говорити погане. Наші дії – накладання тфіліну, запалювання суботніх свічок – додають святості у наше життя. Ніхто не може виправдати свою бездіяльність у виконанні заповідей. Талмуд наводить три приклади скиглення різних людей. Для бідняка, який жаліється, що не вивчає Тору, бо повинен годувати сім’ю, прикладом може стати Гілєль: він був нужденним мудрецем. Багатий Елазар теж знаходив час для вивчення П’ятикнижжя. Грішник жаліється, що не може контролювати свою поведінку? Нехай згадає Йосефа, який вистояв у найважчих випробуваннях в Єгипті. У людини є свобода вибору. І якщо цей вибір вірний, ми отримуємо багато благословень від Б-га.

Свято Рош га-Шана – це не тільки початок нового року. Це відповідь на питання про сенс життя. Хто його не знайшов, – повен сумнівів і впадає в депресію. Щороку ми проголошуємо: «Царюй над нами!». Всевишній хоче почути ці слова від кожного з нас. Бо створення людини на шостий день Творіння – це вінець всієї світобудови. Кожен рік ми проголошуємо Всевишнього царем і одразу просимо життя, здоров’я, заробітків. Чому одразу? Щоб виконати волю Творця якнайкраще! Рабин закликав всіх прийти (саме прийти, а не приїхати) до синагоги і почути звук шофару. Він наголосив, що в цьому році свято буде тривати сімдесят дві години, бо два дні нового року переходять в шабат. Стільки часу ми можемо відключитися від зовнішнього світу, побути наодинці з Б-гом, приділити увагу своїй сім’ї. Ми можемо стати великою ємністю для благословень на мир та солодке життя.

Деякі вважають, що Йом Кіпур – це суворий день з багатьма покараннями. Насправді це не так. День Спокути – це час максимального наближення до Всевишнього. І починається він з молитви «Коль Нідрей», де ми відмовляємося від всіх обіцянок, заборон та обмежень. Ця молитва їх анулює. Анулює наші провини, наш страх – важкий багаж, який ми несемо по життю. Після «Коль Нідрей» людина почуває себе оновленою і з новими силами починає новий рік. Ми повинні пам’ятати, що Б-г дуже ретельно відслідковує наші стосунки з людьми. Рабин розповів історію про Алтер Ребе, який покинув синагогу серед Йом Кіпур і пішов на околицю містечка Ліозно, де у нетопленій хатині лежала породілля. Він запалив вогонь, обігрів кімнату, нагодував жінку. Він порушив багато заборон свята, але допоміг єврейці та її дитині. Ось так і ми повинні чинити по відношенню до людей. Рабин нагадав, що Йом Кіпур завершиться молитвою Неїла і останнім шофаром, який треба неод­мінно почути.

Всевишній пропонує нам благословення і прокляття. Благословення на шляху заповідей і Тори, прокляття – на темному боці. У кожного з нас є свобода вибору. Нехай цей вибір буде правильним!

Ірина ЛАЗАРЄВА