Чудеса поруч з нами

Євреї отримали від Ашема дві спадщини – Землю Ізраїлю і Тору. Ти можеш жити далеко за межами цієї землі, але вона належить саме тобі. Ти можеш не виконувати всі 613 заповідей Тори, але Тора дарована саме тобі. Чому ж таке нерівнозначне відношення до спадщини? Немає євреїв, які б не виконували жодної заповіді. Хтось запалює ханукальні свічки, хтось їсть мацу, хтось робить бріт дітям та святкує бар-міцву. Щодо Ізраїлю, то вісімдесят п’ять відсотків євреїв не тільки не бували там, але й не збираються, хоча є можливості і кошти. Реб Шмуель сказав, що ми повторюємо помилки наших предків. Коли вони стояли біля гори Синай, то без розмов прийняли Тору: спочатку зробимо, а потім зрозуміємо. А ось коли мова йшла про Ізраїль, то тут виникли сумніви: чи потрібно заходити в цю землю, чи родюча вона? Послали розвідників, не повіривши Ашему та знехтувавши його спадщиною. Чому саме зараз рабин згадав про це? Тому що ми почали вивчати третю книгу Тори – «Ваїкра». Вона здається багатьом нецікавою і важкою. В її тижневих розділах йдеться про жертвоприношення, кашрут, сімейну чистоту, людське тіло. Ці закони стануть більш доступними з новою книгою «Хумаш», яку нещодавно видала наша громада. Глибокі думки Тори будуть тепер зрозумілі навіть тим, хто тільки починає пізнавати прекрасний світ юдаїки.

У кожного єврея є згадка про Песах. У важкі часи заборон і терору СРСР мацу пекли вдома, привозили нелегально, її робили навіть у таборах. Маца стала символом нашої віри та історії, нашою національною стравою. Є дуже глибоке пояснення, чому саме маца. Буханець хліба поруч з тоненькою мацою виглядає більш презентабельно. Але саме він символізує гординю, тоді як маца – нашу скромність. Так і у людей. Скромна людина відкрита до спілкування, вона не ображається на критику, у неї є можливості для зростання. Пихата людина замкнулася у собі, у неї погані відносини з оточенням, бо немає місця для інших. Слова «хамець» і «маца» на івриті мають по три букви, при цьому дві з них співпадають. Вони відрізняються тільки буквами «хет» ח  «гей» ה. Реб Шмуєль навіть показав ці букви, які схожі, як дві краплини води. Одначе літера «хет» повністю закрита, а у іншої є малесенький просвіт. Ось саме він дає сили при падінні піднятися і, сховавши свою гординю, рухатися уперед. Реб Шмуель привітав усіх зі святом і побажав зібратися під час седеру за великим столом всією родиною, випити 4 келиха вина,  прочитати безсмертні слова Пасхальної Гагади. За словами Шимона Переса єврей не той, у кого бабуся і дідусь були євреями. Єврей – це той, чиї онуки і правнуки залишилися євреями. Рабин побажав усім євреям пишатися приналежністю до свого народу,  але бути при цьому скромними людьми.

Про дива у стосунках між  Всевишнім та євреями реб Шмуель розповів під час святкування Песаху. І почав з сімейних відносин. Коли подружжя уславлює один одного, коли діти і гості бачать, як в родині цінують, поважають і люблять одне одного, – це дає гарні результати в житті. Коли батько вважає себе головою і зводить нанівець роль дружини, а мати жаліється, що вона самотужки тягне всі сімейні негаразди, атмосфера такої родини відверне не тільки гостей, а й найрідніших людей. До чого тут Песах? Реб Шмуель нагадав, що стосунки між Творцем та євреями – це сімейні стосунки. Євреї називають свято Песахом, а Творець – Святом мацот. Чому так? «Песах» у перекладі – «перестрибнув». Ашем під час десятої страти в Єгипті перескочив будинки євреїв і залишив їхніх первістків живими. Тому євреї вдячні Всевишньому і уславлюють Його ім’я. Ашем теж вдячний своєму народові за те, що, виходячи з рабства, євреї не дуже переймалися, яку їжу брати з собою. Тісто навіть не сквасилося, попереду пустеля. Але євреї були впевнені, що Ашем не залишить голод­ними дітей, жінок, старих і молодих. Ось так через назву свята євреї роблять комплімент Всевишьому, а Він – їм. Також в цьому відеозверненні реб Шмуель розповів історію про Леві-Іцхака з Бердичева. Під час заборони алкоголю на території країни Леві-Іцхак послав служку купити горілку за будь-які гроші. Оскільки тоді був Песах, євреї обурилися: адже це хамець,  і такого ніхто у своєму володінні не тримає. Тоді служка пішов до неєвреїв. Дізнавшись, що за горілку дадуть багато грошей, вони витягли зі схованок контрабандний товар. Леві-Іцхак звернувся до Всевишього: «Творець Всесвіту, у інших народів є закони, настанови, поліція, штрафи, в’язниці, і все одно вони роблять заборонене. Ти ж багато років тому заповів євреям не тримати в Песах квасного у своїх володіннях,  і євреї виконують Твої накази».

Всі чотири святкових дня у синагозі реб Шмуель звертався до громади з промовами про те, що довіра Творцю може врятувати не тільки фізично. Наше ментальне здоров’я залежить не від страшних новин, а від упевненості в тому, що все від Всевишнього – на благо.
І нехай кожен з нас повірить у дива, які поруч
з нами щохвилини.

Ірина ЛАЗАРЄВА