«Хевра Кадіша» – святе братство Дніпровської єврейської громади

«Я впевнений, що Шмуель Лівшиць зможе добре керувати діяльністю цієї важливої для єврейської громади організації, – сказав тоді Олександр Фрідкіс. – За роки відродження ми створили налагоджену систему, у «Хевра Кадіша» працюють кваліфіковані відповідальні фахівці, у нас є єврейські ділянки цвинтарів, своя система ритуальної служби та все необхідне для того, щоб поховання проходило у відповідності до єврейського закону та традицій. Я впевнений, що передаю цю частину моєї роботи в надійні руки і що «Хевра Кадіша» також бездоганно виконуватиме свою місію».

– Реб Шмуель, нашу бесіду, напевно, треба розпочати знайомством з єврейськими похоронними обрядами і з похоронною службою єврейської громади Дніпра.

– Відповідно до єврейської філософії про життя і смерть, у створеному для певної місії світі людина відповідно виконує тільки їй призначену місію. Коли ж місія людини у цьому світі закінчується, її душа йде, залишається лише тіло. Тіло – це своєрідний посуд, вмістилище для людської душі, отже воно теж має певну святість. А оскільки євреї вірять у вос­кресіння з мертвих, тіло померлого вимагає особливо дбайливого, специфічно вмілого поводження – як під час підготовки, так і під час поховання, і навіть після похорону.

Перед похованням тілу покійного роблять мікву, тобто омивання або ритуальне очищення водою. Тіло одягають у саван, білий одяг або покривало. В Ізраїлі, згідно з іудейськими традиціями, тіло покійного в очікуванні приходу Машиаха ховають без труни. Поза Землею Обітованої ховати єврея без труни не можна. Для зв’язку, дотику тіла із землею на дні труни робиться невеликий отвір.

Тепер про єврейські особливості похоронного обряду. Під час обмивання (жінок миють виключно жінки, чоловіків – чоловіки), перевдягання, і таке інше не можна з тілом покійного поводитися неповажно, недбало, тим більше заподіяти йому будь-яких ушкоджень. Як ліричний відступ скажу, що на відміну від санітарів у лікарняних моргах, наша команда «Хевра Кадіша» завжди поводиться з померлими євреями дуже ввічливо. Важливо, щоб саме євреї виконували необхідні процедури з покійним євреєм: омивали тіло, несли труну і закопували могилу, доки видно труну.

Не прийнято у покійника відкривати обличчя. Якщо покійного привозять додому з лікарні, його обличчя для впізнання відкривають лише один раз, комусь із близьких родичів. Це психологічно вивірений прийом давно закріпився в похоронних єврейських традиціях. Закрите обличчя покійника оберігає присутніх на похоронній церемонії людей від, погодьтеся, не дуже приємного видовища дивитися на мертве обличчя людини, яка ще недавно, наприклад, тобі посміхалася… Адже краще запам’ятати людину за життя. Мертве ж обличчя залишається у свідомості живих надовго, наче кошмар чи страшний сон. По-друге, за релігійними канонами юдаїзму, дивитися на обличчя покійника вважається неповагою до нього. Наведу приклад. Після поховання літнього єврея до мене підійшов його син і ледве стримуючи сльози зізнався, що якби у його тата було відкрите обличчя, він би збожеволів… А закрита труна дещо приховує візуальне сприйняття горя.

Єврейській похорон на відміну, наприклад, від слов’янського зовсім не схожий на шоу з виставленням іноді на кілька днів відкритої труни на загальний огляд, довге відспівування, несамовиті ридання родичів, раніше навіть запрошували плакальниць… Єврейські траурні традиції зовсім інші. Головне їхнє завдання: якнайшвидше поховати тіло в землю, в ідеалі – у день смерті.

– Ви сказали, що в ідеалі поховати померлого у день його смерті. Але зараз у нас це зробити дуже і дуже складно.

– Важко, але можливо. За чотири роки роботи я опанував багато законних способів поховати померлого протягом доби. Наголошую – законних способів і процедур. У мене є телефони та інші види зв’язку з фахівцями. Наприклад, щоб уникнути розтину тіла, потрібно родичам написати заяву про відмову з релігійних міркувань. Правда, якщо смерть була раптовою, носила кримінальний чи є підозра на кримінальний характер, тут ніякі релігійні міркування не проходять. Думаю, нікого не скривджу, якщо зайвий раз нагадаю, що всі ми ходимо під Б-гом, і в ідеалі треба мати постійного сімейного лікаря, який знає про здоров’я своїх пацієнтів. Я б дуже порадив JMC у «Менорі». Похід до сімейного лікаря зовсім безкош­товний, а сервіс – як у гарній приватній клініці.

– Про єврейські цвинтарі…

– Дуже важливо, щоб єврей був похований саме на єврейському цвинтарі або на єврейській ділянці звичайного цвинтаря. У Дніпрі нині існують три єврейські ділянки на цвинтарях: у Краснопіллі (вже недіючий), на ж/м Західній та на Запорізькому цвинтарі відкрилася нова єврейська ділянка. Там розцінки дещо вищі, але воно того варте. Ділянка обгороджена парканом, зроблено окремий в’їзд, підтримується чистота й порядок.

Намагаюсь переконувати родичів померлих дотримуватися ще однієї єврейської особливості: на могилі ставити пам’ятник розумних розмірів, не більше одного метра заввишки, а в ідеалі – невелику гранітну плиту.

– Про ціни. Чи вірне ствердження, що народ­жуватися і вмирати нині дуже дорого?..

– За останні три-чотири роки похорон у три-чотири рази подорожчав. Бюджетний варіант коштуватиме 25000. Якщо родичі не платоспроможні або можуть заплатити частину суми, на допомогу приходить наша єврейська громада або я шукаю спонсорів.

– А кремацію єврейський закон допускає?

– Кремація неприпустима! Це найгірше, що може трапитися з тілом покійного єврея. Якщо сім’я померлого наполягає на кремації, намагаюся пояснити, що у євреїв тіло обов’язково має бути віддано землі. Кремацію порівнюю зі спалюванням сотень тисяч євреїв у печах-крематоріях концтаборів у Другу світову війну. Якщо ж родичі наполягають, я припиняю мати з ними справу. Так, кремація та все, що з нею пов’язано, дещо дешевше. Але «Хевра Кадіша» означає «Святе братство», завдання якого не заробити грошей, а допомогти в похороні померлого єврея за єврейськими традиціями і всіляко допомогти сім’ї пережити важку втрату рідної людини.

– Період після похорону також передбачає дотримання певних єврейських канонів?

– По-перше, сім’я мусить навчитися жити без того, хто пішов. Як правило, усвідомлення родичів про понесену втрату приходить після поховання. Жалоба триває сім днів. У квартирі запалюється свічка та завішуються дзеркала – це давня іудейська традиція. Весь цей час сім’я знаходиться виключно вдома. Люди, що приходять, співчувають і всіляко втішають родину, що зазнала втрати. Всі члени родини на знак скорботи, повинні сидіти на невисоких стільчиках (їх я можу запозичити). Це називається «сидіти шиву». Немає і поминального обіду з рясним узливанням спиртного. Жалобна єврейська трапеза складається з продуктів круглої форми: яєць, сочевиці, хліба. Не прийнято їсти м’ясо та пити вино. Горілку можна. На шабат жалоба переривається і поновлюється після нього.

– Що ще ви можете сказати про свою роботу?

– Робота дуже специфічна. Напевно, це єдина чи одна з небагатьох робіт, коли її відсутність тішить. Однак, коли дзвонять зі скорботним повідомленням, я в ту саму хвилину максимально зосереджуюся і приєднуюсь до процесу. Розуміючи, що убиті горем родичі часто не в змозі займатися рутинним збором необхідних для похорону довідок, беру біганину по інстанціях на себе. Окрім Дніпра в зону відповідальності нашої служби входить Кам’янське.

У зв’язку з цим можу без зайвої скромності зізнатися: вся наша команда «Хевра Кадіша» – а це четверо чоловіків та дві жінки – намагається не зіпсувати чесно та сумлінно завойовану за всі роки добру репутацію. Цю добру репутацією я дуже ціную й постійно підтримую її. Бо чудово знаю: варто одного разу в чомусь проколотися, і зла чутка відразу зіпсує роками створене добре ім’я.

Розмовляв Євген ЄВШТЕЙН

P.S. З усіх питань, пов’язаних із похованням та обрядами жалоби, слід звертатися до Шмуеля Лівшиця за телефоном 063-350-90-78 або через Viber, WhatsApp та Telegram.

ДОВІДКА

Шмуелю Лівшицю 37 років. Народився він у звичайній радянській родині. Каже, що повноцінно євреєм відчув себе в юності, коли шкільні канікули проводив у дитячих єврейських таборах. У школі тяжів до точних наук, неодноразово ставав переможцем і призером фізико-математичних олімпіад районного та міського рівнів. Тому блискуче склав вступні іспити на механіко-математичний факультет нашого університету. Цікава деталь: студентом універу примудрився три місяці провчитися в єшиві. В Ізраїлі. І кошерна вишенька на халі – у ДДУ дипломувався у кіпі та з хасидською бородою. Потім на три роки поїхав вчитися в одну з єшив Нью-Йорка. Разом із дружиною виховує 10-річну доньку та 7-річного сина.