Рейзеле в Дніпрі. Святкова зустріч

Цьогоріч початок святкування Хануки у Дніпрі припав на 14 грудня. А от для музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» цей день виявився двічі знаменним. У музеї відкрилась цікава виставка, присвячена рейзеле — традиційному єврейському паперовому різьбленню, — «Мистецтво та пам’ять у папері». Звісно, митці, які готували експозицію, про Хануку теж не забули.

Але, що більш примітно, 14 грудня у музеї запалили ханукальну свічку — вперше за всі роки існування закладу.

— Ми з вами переживаємо дуже важкі часи: постійні повітряні тривоги, ракетні атаки, дрони. Але сьогодні є привід проявити найкращі емоції — наша зустріч приурочена до початку свята Хануки, яке символізує перемогу світла над темрявою.

І те, що саме сьогодні ми запалюємо першу ханукальну свічку, теж символічно і дуже важливо.

Наш музей був відкритий 13 років тому, але так сталося, що за всі роки його існування урочистого запалювання свічок до свята Хануки не проводилося. Так що для нас це дуже пам’ятна дата. З цієї нагоди запалювання першої свічки ми вирішили провести на унікальному експонаті Музею — ханукії ХІХ століття, — підкреслила під час урочистої церемонії директор музею Ірина Радченко.

Небачені дива заради батьків

У керівниці музею святкову естафету прийняв секретар рабинського суду, рабин Авраам-Йосеф-Іцхак Каршенбаум, який проголосив благословення, запалив першу свічку на честь Хануки і промовив слова А-Нерот Алалу:

— Ці свічки ми запалюємо в пам’ять про порятунок та небачені дива, які Ти вчинив заради наших батьків у ці роки, у цю пору, руками Твоїх святих священників. У всі вісім днів Хануки ці свічки будуть священними, і немає в нас права користуватися ними, а лише дивитися на них, щоб благословляти й славити Твоє величезне ім’я за твої дива і дарований Тобою порятунок.

Рейзеле з українським відтінком

Запалювання Ханукальної свічки ознаменувало офіційне відкриття експозиції. Організатори сформували її з рейзеле, які виготовила відома буковинська художниця Ганна Фочук для «Українсько-єврейського календаря» на 2025-2026/5876 роки. Презентувала експозицію регіональна менеджерка всеукраїнської громадської жіночої єврейської організації «Проєкт Кешер» Олена Колпакова.

— Роботи, які представлені на виставці «Мистецтво та пам’ять у папері», були створені спеціально для проєкту, який наша організація реалізує вже п’ятий рік, — «Українсько-єврейській календар». Календарі виконані в різних техніках, різними майстрами. Але при підготовці календаря на цей рік захотілося чогось нового, такого, щоб нас самих вразило. Почали шукати. Так і познайомилися з Ганною Фочук та її роботами — витинанками, які дуже схожі на рейзеле. А побачивши, згадали, який ренесанс переживає рейзеле сьогодні в Ізраілі. На відміну від рейзеле, мистецтво створення витинанок в Україні під час Голокосту було майже пов­ністю знищене. Зараз є лише декілька митців, які відроджують це мистецтво. Однією з таких майстринь і є Ганна Фочук. До речі, вона спеціалізується не тільки на орнаменталістиці, а створює ще й живописні роботи та керамічні вироби, — розповіла Олена Колпакова.

Що спільного у витинанок з рейзеле?

Щоб рухатись далі, проведемо невеличкий «лікнеп». Мистецтво паперових прикрас має глибокі корені в культурі різних народів. В Україні це — витинанки, у єврейській традиції — рейзеле. На перший погляд, вони схожі: вирізані паперові візерунки. Але при детальнішому розгляді відкривається цілий світ відмінностей, традицій та символіки.

Витинанки — старовинне українське декоративне мистецтво, яке існує вже понад 400 років. Спочатку це були прості вирізки, які прикрашали вікна, печі та сволоки хат. Жінки вирізали квіти, пташок, геометричні узори, часто надихаючись природою та обрядовими символами. Особливість техніки витинанки — симетричне складання паперу і точне вирізання ножицями чи ножиком, що дозволяє створювати ажурні візерунки навіть з однієї сторінки. Серед найвідоміших мотивів — «дерево життя», «півник», «зоряні узори». Деякі витинанки XIX століття збереглися в музеях Львова та Києва як справжні шедеври народного мистецтва.

У рейзеле трохи інша біографія. У перекладі з ідиш слово рейзеле означає троянда. Це єврейське паперове мистецтво, яке набуло популярності у XVIII–XIX століттях. І з самого початку прикраси вирізали здебільшого для релігійних цілей — їх використовували для декору осель під час великих єврейських свят, таких як Песах, Шавуот чи Ханука. Відповідно рейзеле акцентовані на релігійних символах та мотивах: зображень менори, зірки Давида, сюжетів з Тори. Взагалі рейзеле нагадують ажурну різьбу. Це мистецтво, яке вимагає терпіння та уваги до деталей, адже релігійна символіка — важлива річ. Тому майстрами рейзеле частіше становились чоловіки.

Тобто, з точки зору стилю та сімволіки витинанки — казкові, народні мотиви; рейзеле — релігійна тематика і суворіші геометричні узори.

Примітність виставки «Мистецтво та пам’ять у папері» у тому, що у всіх творах виставки гармонійно поєднані обидва стиля.

Є крокуси і є кеара

— Для Ганни Фочук поєднання в одному художньому орнаменті традицій рейзеле і витинанок стало своєрідним викликом. Якщо придивитися до її робіт, можна помітити симетричність візерунка, шо характерно для рейзеле. Тобто візерунок вирізається не на цілому аркуші, а після складення його навпіл, що і забезпечує симетричність. Але з іншого боку, на роботі, яка, наприклад, у календарі відповідає місяцю Нісан, ми бачимо зображення кеари, тобто стовідсотково впізнаємо символіку Песаху, але разом з тим — і крокуси, і елементи косівської кераміки, тобто суто українську символіку. Ганна зуміла ці символи поєднати. І це поєднання сприймається як абсолютно органічне, оскільки взаємовплив української і єврейської культур відбувався протягом століть спільного життя, — підкреслює Олена Колпакова.

Втім це не єдина відмінність п’ятого «Українсько-єврейського календаря», роботи з якого і складають експозицію. Через це виставка компактна, але все одно заряджає новими враженнями і емоціями повною мірою.

— Наш календар особ­ливий. Він складається із 13 сторінок — починається з вересня і закінчується вереснем. Тобто у ньому два вересня, що також символізує об’єднання єврейської та української культур. Календар григоріанський, але співставлений з єврейським. Саме тому його перша сторінка — вересень, коли настає місяць тишрей і починається новий єврейський рік.

А що стосується безпосередньо роботи, яка обрана для сторінки вересня, зображення цього баранця я обожнюю всією душею. Це Рош-а-Шана: гранат, голова барана, шофар.

Але з іншого боку, тут присутні і рослинні елементи, характерні для витинанок, — це вже фрагмент екскурсії, яку для присутніх на відкритті виставки провела представниця «Проєкту Кешер».

Власне, кожна з робот Ганни Фочук — це великий ребус. Їх можна вивчати, як карту неба, або мистецький атлас, вишукуючи заховані майстром символи та образи. Про кожну з робіт Ганна розказала присутнім окремо.

Валентин Хорошун