«Єрусалим діаспори» — Дніпро

На початку серпня в Музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» відкрилася особлива виставка — «Єрусалим — Дніпро. Від А до Я».

Її назва точно передає задум експозиції: через дві абетки — українську та єврейську — поєднати історію й культуру двох країн і двох міст — Дніпра та Єрусалима. Водночас у центрі виставки — саме історична пам’ять, осмислена мовою графіки, цифрового мистецтва та живопису.

— Люди, які приходять на виставки, перформанси, кінопокази, літературні вечори, отримують моральне задоволення і трохи відпочивають. А це саме те, що потрібно зараз, у такий складний час. Ми не повинні забувати, що культура — це, по-перше, рушійна сила, а по-друге — наш стовп стійкості, — підкреслила під час відкриття експозиції директорка музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Ірина Радченко.

Від Києва до Дніпра

Виставка «Єрусалим — Дніпро. Від А до Я» стала фінальною частиною великого міжнародного культурного проєкту, реалізація якого в Україні розпочалася рік тому.

— Проєкт пройшов через Київ, Одесу, Чернівці і Дніпро. Це чітко відображає єврейську складову сьогоднішньої України, — зазначає кураторка проєкту «Єрусалим — Дніпро. Від А до Я» Наталія Сидоренко.

Серія виставок розпочалася з експозиції «Єрусалим — Київ. Від А до Я», яка відкрилася у серпні 2025 року в Музеї історії міста Києва. Її задум будувався навколо діалогу двох міст, кожне з яких має багатошарову історію, власну культурну пам’ять і особливе місце в духовній традиції.

Наприкінці жовтня 2025 року проєкт «десантувався» в Одесі. Виставка «Єрусалим — Одеса. Від А до Я» пройшла в міжнародному культурному центрі UNION і стала частиною програми Тижня єврейської культури. У червні 2026 року до маршруту долучилися Чернівці. А завершальною крапкою став Дніпро.

Варто зазначити, що весь культурний тур містами України відбувся за ініціативи Посольства Держави Ізраїль в Україні та Ізраїльського культурного центру «Натів» за участі Федерації єврейських громад України.

Всі шляхи ведуть до Дніпра

Для голови представництва «Натів» в Україні Марка Довева експозиція мала не лише професійний, а й особистий вимір.

— Дніпро стало четвертим містом України, яке прийняло наш проєкт. Але для мене відкриття експозиції в Дніпрі має також особистий сенс. Це моє рідне місто. Я тут народився, звідси виїхав юнаком, сповненим надій. У 2020 році саме тут розпочалася моя дипломатична каденція в Україні. І приїхати сюди з таким проєктом — це все одно що привезти до рідного дому скарби двох світів, які насправді завжди були пов’язані, — підкреслив Марк Довев.

Вибір Дніпра для проведення фінального етапу проєкту не був випадковим. Як наголосив під час відкриття директор єврейської громади Дніпра Зеліг Брез, зв’язок між  Єрусалимом і Дніпром має глибоке історичне підґрунтя. Такої ж думки дотримується і Марк Довев:

— Сьогодні Єрусалим і Дніпро говорять однією мовою. На перший погляд вони різні. Єрусалим — місто золотого каменю, духу та вічності. Дніпро — місто сталі, космічної думки, неймовірної енергії та незламної стійкості. Але їх пов’язує головне — твердий характер і увага до своєї історії. У цих містах живуть люди, які бережуть пам’ять і творять майбутнє.

Особливий символ цього зв’язку — єврейська громада Дніпра. Це не просто міст між двома країнами й одна з найсильніших єврейських громад Європи. Це справжній феномен. Тут глибока вірність традиціям поєднується з неймовірною творчою енергією і харизмою її лідера — рабина Шмуеля Камінецького.

Дванадцять порталів «Менори»

— Серед людей, з якими тісно співпрацює єврейська громада Дніп­ра, є директор відомого ізраїльського інституту. Він брав активну участь у будівництві центру «Менора», відповідав за всі технології, пов’язані з дотриманням Шабату. А після відвідування Дніп­ра сформулював свої враження всього двома словами — «Єрусалим діаспори».

І це має глибокий сенс. Адже саме у Дніпрі протягом тридцяти років головним рабином був батько Любавичського Ребе — рабин Леві-Іцхак Шнеєрсон. А сам Ребе відправив сюди свого посланця — рабина Шмуеля Камінецького, якому вдалося, з Б-жою допомогою, побудувати дійсно чудову, видатну громаду, — продовжує Зеліг Брез.

Сам комплекс «Менора», де відкрилася виставка, також має цілком відчутний зв’язок із Єрусалимом.

— Коли ви проходите галереєю «Менори», зверніть увагу: ліворуч і праворуч розташовані дванадцять порталів. Це синагоги, єврейські школи та лікарні, які існували до початку комуністичних переслідувань. Вони поєднують минуле, сьогодення та майбутнє Дніпра.

Усе це об’єднує й оздоблює дивовижної краси камінь. Це не якась штучна інсталяція чи ілюзія — це справжній єрусалимський камінь, привезений з Ізраїлю. На етапі будівництва люди різних національностей прикладали до нього долоні, адже не всі мали можливість фізично поїхати й помолитися біля Стіни Плачу.

І все це разом створює особливу, сильну енергію, яка поєднує два міста — Вічне місто Єрусалим і «Єрусалим діас­пори» — наш рідний Дніпро,  — сказав Зеліг Брез.

Саме тому назва виставки для Дніпра не є формальністю. Вона відображає духовний та історичний зв’язок між двома містами.

Хоча експозицію можна було сприймати й під іншим кутом. Це продемонстрував заступник міського голови Дніпра Володимир Мілер у своїй оцінці проєкту:

— Виставка надзвичайно цікава, тому що сьогодні багато говорять про спорідненість українського та єврейського народів перед лицем агресії, ціль якої — не просто щось завоювати чи відібрати, а знищити народ — як український, так і єврейський. А мова, як відомо, — поки вона живе,  — живий і народ. Тому саме мовний акцент цієї виставки, з моєї точки зору, дає нам вказівку на необхідність виживання нації — української та єврейської — у цій суворій боротьбі, яка сьогодні триває, та на спорідненість наших народів у цій боротьбі.

Дві абетки — один діалог

Структура експозицій, представлених у Дніпрі та трьох інших містах, була побудована за єдиною моделлю — на паралелях між двома абетками, українською та єврейською.

Ізраїльську частину експозицій створила арт-фундація «City Cat». Діджитал-художники показали знакові локації Єрусалима в авторському стилі, що дозволяє глядачеві відчути атмо­сферу Вічного міста.

Українську частину створила художниця Ванда Орлова (VANDA), засновниця Art Fine Nation. Зокрема, для експозиції «Єрусалим — Дніпро. Від А до Я» вона підготувала 33 ілюстрації, кожна з яких відповідає окремій літері української абетки і розповідає історію міста через архітектуру, культурні символи, знакові місця та постаті.

Загалом у межах проєкту Ванда Орлова створила близько 130 ілюстрацій — чотири графічні серії, присвячені чотирьом містам України.

Пошук світла в стилі «соляризм»

Усі ілюстрації Ванди Орлової виконані в авторській художній техніці, яку мисткиня називає «соляризмом». За словами Ванди Орлової, для неї важливе не лише зображення як таке, а й взаємодія кольору, світла та матеріалу. Поєднання акрилу, олійних фарб і золотої поталі створює багатошаровість та гру світла, завдяки яким робота може по-різному сприйматися залежно від освітлення. Цей принцип авторка перенесла й у графічну частину проєкту.

Саме тому виставка не обмежується документальним або ілюстративним поглядом на міста. Єрусалим і Дніпро тут постають передусім як художні образи — через символи, асоціації, колір і авторське прочитання.

Сама мисткиня так прокоментувала свою роботу:

— Кожна з ілюстрацій має свою літеру. Для кожної ми з командою відбирали відповідну локацію. Моє завдання полягало в тому, щоб відобразити саму суть, сенс відібраних локацій.

Маю надію, що це мені вдалося і діалог склався. А Київ, Одеса, Чернівці й Дніпро не схибили в цьому діалозі, не прозвучали фальшиво в жодній літері, жодній ілюстрації. Я намагалася кожне місто, яке вело діалог з Єрусалимом, відкрити саме через глибину його культури, його культурного пласту — через найголовніші, найзнаковіші місця та постаті.

Ще одним виміром виставки став живопис української художниці Ольги Шипелик — більш фактурний і чуттєвий. Він контрастував із графічними та цифровими роботами й додав експозиції об’ємності.

Так у просторі однієї виставки зустрілися дві абетки, два міста й кілька мистецьких мов. Але за ними — значно більше, ніж просто набір символів, образів чи географічних точок. Це спроба через мистецтво побачити історичні та культурні зв’язки, які поєднують Дніпро та Єрусалим, Україну та Ізраїль.

І, можливо, саме тому визначення Дніпра як «Єрусалима діаспори» сьогодні набуває особливого звучання — не лише як влучна метафора, а як частина культурної пам’яті міста.

Від образу до суті

Назва «Від А до Я» може сприйматися як проста алфавітна формула. Проте в контексті проєкту вона набула ширшого значення. Алфавіт — це спосіб упорядкувати світ за допомогою знаків. А виставка запропонувала за допомогою цих знаків вибудувати новий культурний маршрут між містами, які розділяють тисячі кілометрів.

Дніпровський етап завершив цей маршрут. Після Києва, Одеси та Чернівців проєкт отримав новий міський контекст, а разом із ним — нові асоціації та нове прочитання діалогу між Україною та Ізраїлем.

І, можливо, саме в цьому полягає головна цінність виставки: вона не намагається дати остаточну відповідь на питання, що саме об’єднує такі різні міста. Натомість вона пропонує глядачеві самому пройти цей шлях — від першої літери до останньої, від образу до образу, від Єрусалима до Дніпра.

Виставка «Єрусалим — Дніпро. Від А до Я» продемонструвала, як культурний проєкт може перетворити алфавіт на мову діалогу, як мистецтво може сприяти зустрічі різних історій, традицій і міст. У Дніпрі цей діалог звучить особ­ливо органічно.

— Я дуже сподіваюся, що проєкт «Єрусалим — Дніпро. Від А до Я» розкрив не просто духовну сутність зв’язку між  двома містами, а став джерелом нашої наснаги, нашої можливості жити далі — рухатися вперед, попри всі обставини, — резюмує Ірина Радченко.

Валентин Хорошун