Геній кіно

Сер Чарльз Спенсер (Чарлі) Чаплін (1889, Англія — 1977, Швейцарія) — актор, сценарист, композитор, режисер, універсальний майстер кіномистецтва, творець одного з найвідоміших образів світового кіно — волоцюги Чарлі.

Його перший німий фільм — «Заробляючи на життя» — вийшов 2 лютого 1914 року, а останній — «Вогні великого міста» — з’явився на екранах у 1931-му. У фіналі цієї картини вперше пролунала музика.

За життя Чаплін знявся більш ніж у 80 фільмах, виступив продюсером 30 стрічок, написав музику до 18 і був режисером 70 картин, а також  автором 60 сценаріїв.

У 1973 році він став лауреатом Американської кіноакадемії. Двічі отримував почесний «Оскар» — у 1929-му та 1972 роках — «за безцінний внесок у те,  що кінематограф став мис­тецтвом, за універсальність і геніальність акторської гри».

Чаплін — єдина людина, яка має дві зірки на Алеї Слави в Голлівуді. У 1999 році Американський інститут кіномистецтва поставив його на 10 місце у списку найбільших зірок. Він також був кавалером Ордена Британської імперії та лауреатом Міжнародної премії миру.

Батьки Чапліна були естрадними акторами. Уперше на сцену він вийшов у п’ятирічному віці, замінивши хвору матір. З 15 років почав постійно виступати в театрі та вар’єте.

У 1910 році сім’я переїхала з Англії до США, де прожила 40 років. Саме там і розпочалася кінокар’єра Чапліна — у лютому 1914 року на екрани вийшов фільм «Дитячі автоперегони», де він уперше зіграв свого знаменитого персонажа — волоцюгу Чарлі. У цій ролі він відійшов від традиційної «комедії ляпасів» і створив образ героя з ліричними та трагічними рисами.

Популярність волоцюги була настільки великою, що проводили навіть конкурси двійників. Сам Чаплін одного разу взяв у них участь, але… не пройшов до фіналу.

Останніми фільмами з волоцюгою стали «Нові часи» (1936), де він уперше заспівав «Незмінну пісню», та «Великий диктатор» (1940) — політична сатира на Гітлера. У ньому Чаплін грає єврея-перукаря, який випадково стає диктатором. Фільм заборонили в Іспанії та Японії, однак він здобув численні нагороди й увійшов до Національного реєстру США.

У 1920-х роках він створив класичні картини «Золота лихоманка» та «Цирк».

У 1931 році вийшли «Вогні великого міста», у 1952-му — «Вогні рампи». Останнім фільмом Чапліна стала «Графиня з Гонконгу» (1967),  де головні ролі виконали Софі Лорен і Марлон Брандо.

Його життя було непростим. 40 років він провів у США, а останні — у Швейцарії. Чотири рази був одружений: перша дружина була молодша на 13 років, друга — мала лише 16, третя — молодша на 22, а четверта — на 36 років. У Чапліна було 12 дітей, наймолодший народився, коли йому було вже 72.

Хоч у всіх енциклопедіях він зазначений як англієць, чутки про його єврейське поход­ження переслідували його навіть після смерті. У США ФБР вважало його російським євреєм на ім’я Ізраїль Торнштайн,  а британська «MI5» — французом. Прямих свідчень про його походження так і не знайшли.

Відомо, що мати Чапліна, Ганна,  до шлюбу з його батьком народила від єврея на прізвище Гоукс сина Сідні Хілла — єдиноутробного брата Чарлі. Його бабуся по батьковій лінії була наполовину циганка, чим Чаплін особливо пишався.

Він часто відвідував єврейський квартал у Лондоні й писав, що його дід по матері був ірландським євреєм.

У 1931 році Альберт Ейнштейн сказав йому:

«Найбільше мене за­хоп­лює універсальність вашого мистецтва. Ви не вимовляєте жодного слова, але вас розуміє весь світ».

На що Чаплін відповів:

«Це правда. Але ваша слава ще більша — світ захоплюється вами, хоча вас ніхто не розуміє».

Англійський письменник Ісраель Зангвіл, якого називали «єврейським Діккенсом», також стверджував, що Чаплін мав єврейське походження.

Володимир Висоцький у пісні «Антисеміти» відніс його до відомих євреїв:

«…Средь них — пострадавший от Сталина Каплер,

Средь них — уважаемый мной Чарли Чаплин,

Мой друг Рабинович, и жертвы фашизма,

И даже основоположник марксизма…».

Великим шанувальником Чапліна був Шолом-Алейхем. У романі «Хлопчик Мотл» він описав, як герої Еля та Піня йдуть у кіно на Чапліна.

«А звідки відомо, що Чарлі Чаплін — єврей?» — питає один.

«Газети все знають», — відповідає інший.

Підготував

Олександр БИСТРЯКОВ