Жіночий Кінус 5784

 Щороку 22 швата в Нью-Йорку проводиться грандіозний захід – жіночий кінус, присвячений пам’яті ребецен Хаї-Мушки Шнеєрсон, дочки Шостого Любавичського Ребе та дружини лідера нашого покоління Менахема-Мендла Шнеєрсона. В цей день у Нью-Йорку збираються тисячі єврейських жінок з різних куточків планети. Всі вони виконують важливу місію – розповсюджують світло Тори. Цього разу на Кінус з’їхалося більше чотирьох тисяч жінок. Їх привітав рабин Моше Котлярський – голова Міжнародної конференції посланців та заступник голови «Merkos L’inyonei Chinuch». Спочатку жінки відвідали святі для євреїв місця – Оелі Ребе та Ребецен – і залишили там листівки з найпотаємнішими бажаннями та проханнями.

            Впродовж кінусу було безліч лекцій, дискусій та уроків, присвячених проблемам відродження єврейства. Про одну з лекцій розповіла ребецен Хана Камінецька:

            – На кінусі були найкращі спікери. Наприклад, рабин Саймон Джекобсон, який дав важливі поради нам як посланницям і просто як жінкам. Що робити, коли євреї відкидають своє єврейство, як непотрібну річ у сучасному суспільстві? Чому діти йдуть із сім’ї і як повернути їх на вірний шлях? Все потрібно робити з повагою, без емоцій, які часом перешкоджають позитивному діалогу. Ми не повинні думати, що від євреїв є якісь недоречні або дурні запитання. Якщо це хвилює людину, то може стати зачіпкою, щоб налагодити стосунки або створити певний зв’язок. Такі поради надихають, бо вони – частина нашого повсякденного життя. І сама атмосфера кінусу,  де зібралися жінки зі 170 країн,  дає сили творити свою місію в цьому матеріальному світі. Я також набралася енергії від виконання дуже важливої заповіді – шанування батьків. Я приділила багато часу своїм найріднішим людям, і вважаю це теж великим досягненням цієї поїздки.

            Кульмінацією форуму став гала-банкет, де серед чотирьох тисяч жінок була делегація Дніпра, міста Ребе.

            – Енергетика цього вечора була нереальною, – ділиться своїми враженнями Єгудіс Футерфас. – Тільки уявіть собі силу колективної молитви, коли кожне слово йде від самого серця. Для мене цей форум був не першим у житті. Я вже відвідувала його разом зі своїми рідними. Я виросла у сім’ї посланників, я частина нашої громади. Але цього року я була на кінусі у новому статусі – справжня посланниця Ребе. Моя сім’я зараз виконує нелегку місію у країні, охопленій війною. І я розумію, наскільки важлива зараз підтримка кожного єврея в моменти розпачу та безнадії. Тому для мене вкрай важливим був посил від тисячі жінок форуму, коли вони аплодували при слові «Україна» та співали разом з нами славетний нігун «Ані Маамін» («Я вірю»). Найбільше мене вразили історії, де чітко простежується такий собі ланцюжок наших добрих справ. Наші слова, наші дії не пропадають даремно. Здавалося б, як просто: посланниця Ребе колись залучила до віри школярку. Та виросла, створила свою сім’ю та зараз теж  виконує видатну місію. Таких історій безліч, і вони надихають нас не зупинятися і робити свою почесну справу.

            Всі учасниці форуму відзначали неймовірну щирість жінок, які розповідали про себе, про свої досягнення, про проблеми, які виникають, та про нестандартні рішення цих проблем. Безперечно, головним було питання миру у всіх неспокійних регіонах, насамперед в Ізраїлі та Україні. Тому так пронизливо звучали псалми про безпеку прямо біля Котеля – Стіни Плачу. Це був прямий ефір з Ірит Ципорі, яка виконує свою справу у небезпечному прикордонному містечку Ізраїлю. Мені пощастило особисто бачити цю жінку, яка п’ять років тому вітала мого молодшого сина з повноліттям в хабадській синагозі Кірьят-Шмоне. У кінці форуму учасниці дізналися про нові гранти, які дозволять п’ятдесяти тисячам дітей отримати єврейську освіту у школах Хабаду.

            Жінки повернулися додому з новими ідеями, новими силами на їхнє виконання. Лея Брез підсумувала все побачене і почуте:

            – Це була особлива подія, наповнена єдністю та натхненням, зустріч з близькими подругами з усього світу. Кінус – це особливе місце, де відчуваєш особливий зв’язок з нашим Ребе, бачиш міць руху Хабад і розумієш, яку важливу справу ти робиш. І це дає тобі сили виконувати свою посланницьку місію.

Ірина ЛАЗАРЄВА