Незламні: Видатні жінки — свідки Голокосту

15 березня у музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» відкрилася унікальна виставка — «Видатні жінки, що пережили Голокост». Кожен стенд цієї експозиції — окрема розповідь про конкретну жінку, яка не просто вижила під час Голокосту, а зберегла стільки гідності та волі до життя, що їх вистачило для продуктивної діяльності та міжнародного визнання. І що найголовніше — для збереження пам’яті про трагедію єврейського народу.

Директорка музею Ірина Радченко, відкриваючи виставку, одразу окреслила її головну ідею та концепцію:

— Ми звикли бачити Голокост крізь цифри та загальну хроніку, але ця виставка фокусується на персональному досвіді. Жінки в гетто та таборах смерті мали свої особливі виклики, і їхній внесок у збереження людяності є неоціненним.

З Одеси до Дніпра

Що стосується самої виставки — це спільний проект. Дніпровський музей підготував її у тісній співпраці з колегами з Одеси: музеєм геноциду «Територія Пам’яті», ГО «Одеський центр дослідження Голокосту» та ЄСКЦ «Гілель» за підтримки «Джойнта».

У минулому році виставка вже демонструвалась в Одесі, де привернула значну увагу — як серед членів єврейської громади, так і серед широкої публіки. Тепер черга дійшла до Дніпра, і це цілком закономірно.

Голоси живої пам’яті

Насправді, жінки, які пережили Голокост, — особлива категорія свідків цієї глобальної трагедії. Їхні спогади, їхні долі, їхні голоси — це частина живої пам’яті, яка зберігається всупереч часу та обставинам.

Примітно, що ця тема не зникає з медійного і культурного простору — навпаки, регулярно повертається в різних формах, нагадуючи про себе новими свідченнями.

Лише за останні роки жінкам, які пережили Голокост, у світових ЗМІ було присвячено десятки резонансних матеріалів. Наприклад, у 2023 році обкладинку легендарного «Vogue Germany» прикрасила фотографія 102-річної Марго Фрідлендер. Поява жінки такого поважного віку на обкладинці найвпливовішого модного видання стала не просто медійною сенсацією — вона продемонструвала: суспільство готове слухати голоси цих жінок.

«Міс, що пережили Голокост»

Ще один показовий приклад: у 2012 році в Хайфі відбулась незвичайна подія— перший в Ізраїлі, а заодно й у світі, конкурс краси серед жінок, які постраждали від Голокосту. Конкурс отримав назву «Міс, що пережила Голокост» і одразу викликав неоднозначну реакцію. Частина критиків сприйняла ідею скептично і задалася питанням: чи доречно використовувати конкурс краси для вшанування жертв Голокосту?

У організаторів з цього приводу була чітка думка. Конкурс ними був замислений не як розвага, а, в першу чергу, як трибуна: жінки у вишуканих вбраннях розповідали глядачам свої справжні історії — про табори, про втрати, про виживання і про те, як вони збудували нове життя. Ця ідея виявися життєздатною й знайшла широкий відгук і серед учасниць, і серед глядачів. На перший конкурс заявки направили більше 300 жінок. До фіналу дійшли 14 учасниць віком від 74 до 97 років. Відтоді конкурс проводився щорічно принаймні до 2018 року. Серед найяскравіших переможниць — 93-річна Това Рінгер з Польщі, яка пережила Аушвіц-Біркенау і втратила у таборі батьків та чотирьох сестер. Незважаючи на неоднозначне сприйняття, конкурс виконував важливу місію: він допомагав збереженню пам’яті про велику трагедію, нагадував, що за статистикою стоять живі особистості.

Радек Вегржин підкорює Берлін

До речі, матеріали конкурсу «Міс, що пережила Голокост» 2018 року лягли в основу документального фільму, знятого польськім режисером Радеком Вегржиним. Стрічка з однойменною назвою вийшла у широкий прокат і у серпні 2024 року здобула престижну нагороду імені Ернста Любіча на церемонії в Берліні.

Фільм розповідає про двох жінок, які прийняли участь у конкурсі, і чиї біографії у фільмі стають уособленням людської незламності. Це Рита Касімау-Браун і вже згадана нами Това Рінгер. Рита пережила Голокост, провівши 19 місяців у темній ямі під стайнею разом зі своєю родиною. За цей же час Това пережила три концтабори і втратила більшу частину своєї родини через нацистську машину смерті. Але обидві жінки змогли створити сім’ї та вести цікаве, незалежне життя, незважаючи на пережиті травми.

При цьому режисер Вегржин свідомо обрав і місце дії фільму і легкий жанровий підхід, розуміючи: навіть у найтемніших сторінках людської історії є місце і для краси, і для посмішки.

Пам’ять — це спільна відповідальність

Тож виставка «Видатні жінки, що пережили Голокост», яка відкрилась у Дніпрі, є частиною широкого культурного потоку, який не дає людству забути про те, що трапилось, і попереджає про те, що може трапитись знову. Конкурси, документальні фільми, книги, виставки — усе це різні мови однієї розмови про людську гідність, про право на пам’ять і обов’язок свідчити.

У час, коли Україна переживає власну трагедію великої війни, ця розмова набуває особ­ливої гостроти. Захід об’єднав представників різних спільнот, підкресливши єдність українського суспільства у вшануванні пам’яті жертв трагедії. Серед почесних гостей відкриття були присутні представники єврейської та мусульманської громад, громадські активісти та представники освітніх установ. Триватиме виставка до 12 квітня 2026 року.

Валентин Хорошун