Дев’ять імен, що не можна забути

Жінок, які пережили Голокост і своїм подальшим життям довели: людський дух сильніший за будь-яке насилля, — незліченна кількість. Розповісти про всіх в одному матеріалі неможливо. Ми обрали дев’ятьох — тих, чиї імена та долі представлені на виставці «Видатні жінки, що пережили Голокост».

1. Алла Айзеншарф: Перші вірші у гетто

Алла Айзеншарф народилася в Немирові на Вінниччині. Коли нацисти окупували місто, родину Айзеншарф замкнули в гетто. Батька розстріляли. Маленька Алла — їй не було ще й шести років — опинилася в гетто разом із матір’ю та сестрою. Саме тоді дівчинка почала складати вірші, збірка яких у 2001 році вийшла в Ізраїлі під назвою  «Добре, якщо вистрелять у рот…». Сама ж Алла після війни стала відомою поетесою: її перу належить 17 поетичних збірок.

2. Іда Фінк: Слова як свідчення

Іда Фінк народилася в місті Збараж — нині це Тернопільська область. Під час Голокосту вижила, переховуючись на окупованій нацистами польській території. Все подальше життя присвятила тому, щоб передати людству правду про пережите. Після війни перебралась до Ізраїлю, де видала збірку оповідань «Клаптик часу» — одну з найвидатніших книг про Голокост у світовій літературі. За внесок у літературне осмислення Голокосту удостоєна премії «Яд Вашем».

3. Аліс Герц-Зоммер:

Музика — джерело виживання

Аліс Герц-Зоммер народилась у Празі. З раннього дитинства демонструвала виняткове музичне обдарування і стала видатною піаністкою. Коли нацисти окупували Чехословаччину, разом із маленьким сином опинилась у концтаборі Терезієнштадт. Але навіть там не полишила музику: давала концерти для в’язнів табору, вважаючи гру на фортепіано джерелом духовного виживання. Прожила 110 років і стала найстарішою відомою людиною, яка пережила Голокост. У 2014 році про неї вийшов документальний фільм «Леді у квартирі 6», що здобув премію «Оскар».

4. Єва Мозес Кор: Життя заради пам’яті

Єва Мозес Кор народилась в Румунії. У 1944 році разом зі своєю сестрою-близнючкою потрапила до Аушвіцу, де стала об’єктом медичних дослідів доктора Менгеле. Батьки і дві старші сестри загинули одразу після прибуття до табору. Єва вижила. Після війни емігрувала до США,  де заснувала музей і освітній центр CANDLES — «Діти, що пережили нацистський дослід в Аушвіці» і присвятила все своє життя справі збереження пам’яті про Голокост.

5. Агнеш Келеті: Їм підкоряється Олімп

Агнеш Келеті народилась у Будапешті. Ще в юності стала однією з найталановитіших гімнасток Угорщини. Коли прийшли нацисти, врятувалась завдяки підроб­леним документам, ви­даючи себе за неєврейку. Її батько і більшість родичів загинули в Аушвіці. Після війни Агнеш повернулась до спорту і здобула приголомшливий успіх. На Олімпійських іграх 1952 і 1956 років завоювала п’ять золотих медалей, ставши найтитулованішою єврейською олімпійською чемпіонкою в історії.

6. Марго Фрідлендер: Жінка з обкладинки «Vogue»

Марго Фрідлендер народилась у Берліні. У 1943 році її молодшого брата Ральфа і мати німці відправили до Аушвіцу, де вони й загинули. Мати лише встигла залишити доньці записку: «Спробуй влаштувати своє життя». Марго переховувалась понад рік,   але у 1944 році також  опинилась у концтаборі — у Терезієнштадті. І дочекалась звільнення. Після війни одружилась, виїхала до Нью-Йорка. У похилому віці повернулась до Берліну — стала однією із найвідоміших активісток збереження пам’яті про Голокост. А в 2024 році фотографія 102-річної активістки прикрасила обкладинку «Vogue».

7. Шарлотта Кноблох: Мюнхен шанує і цінить

Шарлотта Кноблох народилась у Мюнхені. Під час Голокосту її врятувала економка дядька, яка забрала дівчинку на ферму до батьків і видала за свою позашлюбну дочку. Після війни Шарлотта Кноблох стала однією із найвидатніших керівниць єврейської громади Німеччини. З 2006 по 2010 рік очолювала Центральну раду євреїв Німеччини. З 1985 року — Єврейську громаду Мюнхена і Верхньої Баварії. В 2005 році Шарлотта стала почесною громадянкою Мюнхена. А ще завдяки їй у Мюнхені було збудовано новий Єврейський центр для міської єврейської громади.

8. Урсула Франклін: Наука — зброя миру!

Урсула Франклін народилась у Мюнхені. Під час Голокосту була примусово відправлена на роботи як «неповноцінний елемент», але зберегла силу духу. Після війни захистила докторську ди­сертацію в Берлінському університеті та невдовзі емігрувала до Канади, де зробила блискучу наукову кар’єру. Причому наука в руках Франклін стала зброєю захисту мирного населення. Її дослідження вмісту радіоактивного стронцію-90 у молочних зубах канадських дітей переконливо показали шкоду наземних ядерних випробувань, що стало одним з аргументів для підписання міжнародного Договору про часткову заборону ядерних випробувань 1963 року.

9. Едіт Єва Еґер: Жити, щоб допомагати людям

Едіт Єва Еґер народилась в Кошіце, нині  це Словаччина. У 16 років разом з родиною потрапила спочатку до Аушвіцу, потім до інших концтаборів. Батьки загинули. Едіт вижила, але отримала жахливий досвід. За її спогадами, у день коли була страчена мати, її примусили танцювати у казармі Йозефа Менгеле. Разом із сестрою вона пережила «марш смерті» до табору Ґунскірхен. Після звільнення табору в травні 1945 року Еґер знайшли серед тіл загиблих — вона ледве подавала ознаки життя. Виснажена до 32 кілограмів, із тяжкими хворобами та травмами, вона дивом вижила. Після війни емігрувала до США, де здобула освіту психолога і присвятила життя допомозі людям, що пережили психологічну травму. Її мемуари «Вибір», видані 2017 року, стали бестселером у десятках країн.

Валентин Хорошун