Тирани людству не потрібні!

Для дніпрян проведення міжнародних виставок у музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні»  — давно вже звична справа. Виставка «Шрам через усю Європу: наслідки пакту Гітлера — Сталіна», яка нещодавно експонувалася у Дніпрі, — саме така.

Але вона не просто міжнародна, вона ще й злободенна, оскільки має чіткі паралелі з війною та подіями, які Україна переживає зараз.

У Дніпрі виставка «гостювала» більше місяця і стала двічі символічною: нагадала про глобальні людські трагедії, які стають наслідками тоталітарних режимів, і збіг­лася з 84-ю річницею дніпровського «Бабиного Яру» — масових розстрілів євреїв міста у жовтні 1941 року.

Власне символізму у виставці «Шрам через усю Європу: наслідки пакту Гітлера — Сталіна» — через край. Почнемо з того, що за словами куратора виставки, нау­кового співробітника музею «Берлін — Карлсгорст» Крістофа Майсснера, ідея організації виставки виникла у 2013 році, тобто саме тоді, коли «чорна хмара» великої війни ще тільки насувалася на Україну з північно-східного напрямку — «вітром» з явним присмаком тоталітаризму.

Капітуляція, яка дала надію

Сама виставка — спільний проєкт двох німецьких інституцій: музею «Берлін — Карлсгорст» і кафедри історії Східної Європи університету імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі. Тобто є результатом спільних дій представників Західної і Східної Європи, що в контексті пакту Молотова — Ріббентропа, відомого в Європі як пакт Гітлера — Сталіна, не менш символічно.

Тим більше що сам музей «Берлін — Карлсгорст» спеціально був створений на «уламках» підписаного пакту — в місці, яке символізує закінчення Другої світової війни і перемогу над тоталітаризмом. Карлсгорст — це передмістя Берліну, де 8 травня 1945 року був підписаний Акт капітуляції Німеччини.

І ще два символічних штрихи. Виставка «Шрам через усю Європу: наслідки пакту Гітлера — Сталіна» з самого початку задумувалася як пересувна. Дебютувала вона весною 2024 року у Люнебурзі, потім перемістилася до Берліну. Що знову ж таки можна розцінити як своєрідне протиставлення документу, через підпис якого Німеччина більше 40 років була розколота на дві країни.

Об’єднуюча сила експозиції

На момент відкриття у Дніпрі виставка вже побувала у кількох країнах Європи і у трьох містах Украї­ни: в Чернівцях, Кам’янці-Подільському та Львові.

Завдяки кооперації української і німецької сторін у нас виставка експонується українською мовою, а взагалі — трьома мовами: німецькою, англійською та українською. Свій внесок в організацію розміщення виставки у Дніпрі зробив і музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні».

З вересня до листопада

Для дніпрян виставка офіційно відкрила свої стенди 28 вересня. Працювала до 3 листопада. При цьому і взагалі, і серед членів Єврейської громади Дніпра викликала жвавий інтерес. Зокрема, 23 жовтня до виставки долучився «Хесед Менахем»: віртуальну екскурсію для підопічних Хеседу провів заступник директора музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Єгор Врадій, який акцентував увагу не тільки на історичних наслідках підписання серпневого пакту 1939 року, а і на долях конкретних людей, жертв Голокосту.

— Протягом усього періоду підготовки виставки ми були на постійному зв’язку з паном Крістофом. Це справді вдалий і цікавий приклад міжнародної спів­праці. Зрозуміло, що німецькі організатори прагнули забезпечити певну безпеку при транспортуванні експозиції, тому в Дніпро виставка прибула в дещо зміненому вигляді. Наш музей запропонував адаптований формат. Але, на мою думку, нам вдалося зберегти головну ідею та концепцію — показати з різних боків наслідки підписання пакту Гітлера — Сталіна, цього страшного документа, який призвів до Другої світової війни, Голокосту й зламу доль мільйонів людей у різних країнах, — підкреслила під час відкриття виставки директорка музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Ірина Радченко.

Сам Крістоф Майсснер у відеозверненні підкреслив, що мета проєкту протилежна направленості Пакту Гітлера — Сталіна. Змова двох тоталітарних лідерів країн призвела до окупації, розколу і розподілу територій країн Центральної та Східної Європи — до речі, в європейських країнах виставка під такою назвою і експонується «Розкол у Європі. Наслідки пакту Гітлера — Сталіна». У той час, як виставка навпаки націлена на об’єднання зусиль, консолідацію різних точок зору і є «запрошенням до вивчення історії».

Аудиторія — Європа

За словами пана Крістофа, спочатку виставка була замислена для німецької аудиторії, оскільки саме дії Німеччини і Радянського Союзу призвели до жахливих наслідків.

— Усього через тиждень після підписання пакту напад Німеччини на Польщу ознаменував початок війни. Вторгнення Німеччини до СРСР поклало кінець спів­праці між двома режимами і призвело до безпрецедентних руйнувань. А війна переросла в кампанію знищення, жахливим апогеєм якого стали систематичні вбивства євреїв під час ШОА, — нагадує Крістоф Майсснер і додає, що поштовхом для розширення географії виставки стали події 2014 року і початок повномасштабної війни на території України.

Правда, виставками на тему війн сьогодні нікого не здивуєш. Тим більше в Україні чи тому ж Ізраїлі. Тим не менш, експозиції «Шрам через усю Європу» особливі, оскільки сконцентровані на двох фундаментальних речах — збереженні пам’яті і відстеженні ставлення до трагічних подій періоду Другої світової війни і Голокосту у різних регіонах Європи. І у Європі, і в Україні подібна експозиція — одна з перших.

Факти не старіють

Що стосується безпосередньо виставки, вона складається з трьох тематичних розділів. Окремий експозиційний блок присвячений самому пакту Гітлера — Сталіна, розказує про його зміст, особливості та умови підписання, а також про співпрацю СРСР та Німеччини в політичній і економічній сферах після підписання пакту.

Центральна частина виставки складається з чотирьох експозиційних блоків, охоплює історичний період 1939–1941 рр. і ті країни, які безпосередньо постраждали: були окуповані, розділені, захоплені підписантами пакту. Це Польща, Румунія, країни Балтії, Фінляндія. Кожен такий блок не тільки охоплює події на певній території, а ще й поділений на кілька підтем: розвиток у міжвоєнний період, вплив підписання пакту на політику і суспільство конкретної країни.

У цій частині виставки представлена й Україна, але опосередковано. Зокрема, у контексті розподілу Польщі і Румунії. Це обумовлено суто історичними причинами. Окремі стенди організатори приділили країнам, які існували на той час. Крім того, однією з цілей виставки є інтерактивність — надання відвідувачам експозиції можливості побачити на карті і відчути, на території якої країни і під чиїм контро­лем знаходився той чи інший клаптик Європи на певну дату.

— Україна на виставці не представлена окремо, оскільки тематика виставки — країни, які існували в Європі на момент підписання пакту Гітлера — Сталіна. Але більшість країн все одно є мультикультурними і поліетнічними. Якщо взяти, наприклад, Польщу, — це не значить, що ми тут побачимо тільки поляків. Там були і білоруси, і українці, і литовці, і євреї. Те ж саме можна сказати і про інші регіони Європи —  вони поліетнічні, — пояснює Крістоф Майсснер.

Окрім банерів і текстових блоків, на виставці представлені мультимедійні матеріали — копії оригінальних документів, карти різних періодів: міжвоєнної доби, 1939 року, періоду Другої світової війни і пізнішого часу, коли формувалися післявоєнні кордони європейських країн. Особливий акцент зроблено на долі конкретних людей, єврейських сімей, свідченнях учасників руху Опору або тих, хто пережив Голокост.

Хто просив «звільняти» Україну?

А от третій розділ виставки присвячений саме політиці пам’яті. Зокрема, відношенню до Дня пам’яті жертв тоталітарних режимів, який відмічається в Європі якраз у день підписання пакту Гітлера — Сталіна — 23 серпня.

— Це окрема дискусійна тема. У 1939 році в цей день був підписаний пакт. А в 2008 році Європейський Союз ухвалив резолюцію, згідно з якою 23 серпня було визначене як Європейський день пам’яті жертв тоталітарних режимів. З приводу чого виникла дискусія, чи не буде це нівелювати події Голокосту. Тобто, з одного боку, наслідком підписання пакту є Голокост — трагедія, спричинена нацистським режимом, а з іншого — у день його підписання вшановуються жертви двох тоталітарних систем: нацистської та радянської. Тут є певна делікатність, і це теж показано на виставці, — підкреслила Ірина Радченко.

Але основна ідея, закладена організаторами виставки у ключовий експозиційний блок, — показати в динаміці формування політики пам’яті в сучасних країнах, які постраждали, і в правонаступницях підписантів пакту (тобто Німеччині та Росії). Як підкреслює Ірина Радченко, на виставці були представлені унікальні світлини з різних фондів, музеїв, архівів і країн, які раніше в публічному просторі не викладались. А ще серед експонатів є кілька світлин з українських музеїв, зокрема з Національного музею історії Другої світової війни.

Знайшлося на виставці місце і матеріалам, об’єднаним умовною темою «Розділена пам’ять». На жаль, розкіл, до якого призвело підписання пакту Гітлера — Сталіна, залишається донині — тільки тепер в оцінках ролі і наслідків підписання пакту. Наприклад, по російських просторах досі гуляє наратив про те, що підписання пакту дозволило відтермінувати війну на два роки і «звільнити» Західну Україну та Білорусь. Що не обов’язково має безпосередній стосунок до війни в Україні, але відповідну історичну пам’ять формує.

Так що експозиції, подібні до виставки «Шрам через усю Європу: наслідки пакту Гітлера — Сталіна», сьогодні актуальні як ніколи.

— Головне питання — недопущення нівелювання пам’яті про Голокост. Це момент, який викликає чимало дискусій. І що важливо: «Шрам через усю Європу: наслідки пакту Гітлера — Сталіна» — одна з небагатьох виставок, яка взагалі порушує цю тему. І тепер, коли в умовах війни такі міжнародні виставки приїжджають в Україну, це привертає увагу людей. Інтерес до них є і не зникає. А наше місто в цьому плані ще й унікальне — це перше прифронтове місто, де виставка представлена. І дуже добре, що відбулося це напередодні Дня пам’яті жертв Бабиного Яру. Адже пакт Гітлера — Сталіна визначив подальший хід подій і призвів до Другої світової війни, а відтак — до Голокосту, до винищення 6 мільйонів євреїв. Тому говорити про це сьогодні надзвичайно актуально і важливо, — резюмує Ірина Радченко.

Валентин Хорошун