«Крокуємо разом»

Освітня програма «Хеседа Менахем» з вивчення єврейських традицій «Перший крок» вийшла на новий рівень і змінила назву. Відтепер її назва «Крокує­мо разом», що символізує спільний рух та взаємну підтримку на шляху пізнання власних коренів. Авторкою та ведучою програми є волонтерка Хеседу Ірина Лазарєва. Проєкт розпочинався з дистанційних відеолекцій, а згодом переріс у живі онлайн-зустрічі в Zoom. Підопічні Хеседу щоп’ятниці збираються для обговорення важливих аспектів єврейської традиції та культури, долучаючись до активного діалогу.

Наше життя складається з нескінченної роботи й коротких перепочинків. Неважливо, де, коли і яку саме роботу ми виконуємо, вона завжди поруч. Робота надихає, дає крила, підносить у власних очах, примножує авторитет серед оточення. Водночас вона може виснажувати, дратувати, змушувати злитися на весь світ. Робота різна. І ми по-різному її сприймаємо та по-різному виконуємо.

Але є така робота, яку ти особливо цінуєш. Вона не приносить матеріальних статків, проте розширює коло спілкування, дає змогу відчути себе потрібною. Саме зараз і саме тут.

Ще до війни (невже наше життя тепер назавжди буде поділене цією червоною лінією?) від благодійного фонду «Хесед Менахем» мені надійшла цікава пропозиція. У клубі «Фрейлахс» почали організовувати освітні лекції з юдаїзму для всіх охочих. Спочатку я розгубилася, адже моїх знань у цій галузі було не так уже й багато. Та керівниця клубу Вікторія Григорівна Опаленко сказала, що назва програми «Перший крок». І я зрозуміла, що це унікальний шанс вчитися й навчати. Що може бути краще?

Непросто було створювати перші відео. Я хвилювалася перед камерою, збивалася майже за хвилину до кінця уроку. Син терпляче перезаписував їх по кілька разів. Здавалося, що це марна робота, яку ніхто навіть не помітить. Та згодом почали надходити відгуки від тих, хто бачив і чув мої перші уроки. На тлі видатних лекторів з юдаїзму з різних країн мій невпевнений і слабенький голос теж виявився комусь потрібним. Ми навіть встиг­ли між карантином і війною провести кілька зустрічей у приміщенні Хеседу.

А потім прийшла війна. Розпач, розгубленість, відчуття самотності. А як інакше, коли звичний спосіб життя зруйновано? Та програма залишилася незмінною, лише перейшла в онлайн. Ми виходили в ефір під вибухи, сирени, з тривогою в серці. Виходили люди, щоб показати: ми живі, про нас пам’ятають і про нас дбають. Поступово ці ефіри стали необхідними.

Для мене це величезна наснага в нескінченному потоці справ. Я ретельно готуюся до кожного уроку, щоб у п’ятницю сказати традиційне: «Доброго ранку, мої дорогенькі, доброго ранку, ми з України». І почути у відповідь голоси тих, кого я не завжди бачу, але відчуваю серцем. Кожен урок стає кроком уперед. Ми вивчаємо тижневий розділ Тори, аналізуємо його актуальність, вчимося не лише вірити, а й довіряти Б-гові. Зазвичай до уроку приєднується 120–130 слухачів. І обов’язково лунають запитання, вже на значно вищому рівні. Ми вчимося і йдемо шляхом Тори та заповідей.

На початку 2026 року несподіваною, але приємною і дуже доречною стала пропозиція Вікторії Григорівни Опаленко перейменувати програму:

«З початком нового року програма виходить на новий етап і продовжує свій шлях під новою назвою «Крокуємо разом». Ця назва символізує спільний рух, підтримку та усвідомлене крокування поруч. Це шлях пізнання традицій, цінностей і власної ідентичності разом, у взаєморозумінні та єдності. Адже багато слухачів крок за кроком вивчають єврейську історію, традиції та культуру, рухаючись цим шляхом у спільноті та постійному діалозі. Саме тому нова назва точно відповідає суті програми».

Кажуть, якщо ти робиш до Б-га один крок, Він починає йти тобі назустріч. Ми впевнено крокуємо разом до Гашема: запалюємо шабатні та святкові свічки, даємо цдаку, читаємо Тегілім, беремо єврейські імена. І, звісно ж, вивчаємо Тору. Вона допомагає вижити й не втратити себе серед хаосу.

Знову п’ятниця. Мій час о десятій ранку. Зараз я знову скажу традиційне привітання і почую рідні голоси. Білих янголів вам, мої дорогі слухачі. Крокуймо разом!

Ірина ЛАЗАРЄВА